Хирівська битва – важливий етап Другої Галицької Битви, масштабного протистояння імперських армій у Першій світовій війні
Стаття містить інформацію, яка висвітлює хід військової кампанії, що ввійшла в історію під назвою Хирівська битва. Зібраний матеріал пояснює картину воєнних дій, які розгорталися на території сучасних Старосамбірського, Мостиського та Дрогобицького районів у часи Першої світової війни в жовтні 1914 року.
Швидкий відхід російських військ від Перемишля всередині осені 1914 року підняв дух австрійського командування. 10 жовтня начальник польового Штабу та фактичний головнокомандувач усіх австро-угорських військ Франц Конрад фон Хетцендорф поставив перед своїми арміями далекоглядні завдання. По-перше, 4-а армія повинна була переправиться через р. Сян нижче м.Ярослава (Польща), з метою наступу на Томашів та загрожувати Любліну. По-друге, 2-а і 3-я армії обхідним маневром зі сторони Хирова повинна була заставити росіян відступати в район Львова (причому Конрад сподівався захопити облогову артилерію росіян під Перемишлем), а дальше вони повинні були переслідувати ворога до Миколаєва та Львова, відповідно.
Друга Галицька Битва, як масштабне зіткнення армій, розпочалася 11 жовтня 1914 року, коли 2-а австро-угорська армія атакувала заздалегідь підготовлені позиції трьох корпусів 8-ї армії російського генерала від кавалерії Олексія Брусилова. Підрозділи ворогуючих армій одночасно розпочали бої на висотах між ріками Сян і Стрв’яж, росіяни вирушили у наступ по долині Дністра і межиріччю Дністра та Бистриці. На півдні фронту корпусу австрійців протистояли 4-та стрілецька бригада генерала Денікіна та залишки частин, розбитих на Ужоцькому перевалі. Загалом австрійці виставили 13 дивізій (проти 11 російських) і 4 бригади Ландштурму проти 8-ми недоукомплектованих дивізій 8-ї армії Брусилова. П’ять австрійських дивізій разом ландштурмовими частинами та австрійська кавалерія майже без опору наступала на Дрогобич.
11 жовтня росіяни змогли відбити атаки противника по всьому фронту від улоговини ріки Сян до міста Старий Самбір, однак наступного дня австро-угорці розпочали штурм по усій лінії фронту і скерували на ділянку від Старої Солі до Старого Самбора сили, що приблизно відповідали трьом дивізіям, а також ще дві дивізії (31-а піхотна та 38-я гренадерська) швидко просувалися з боку Турки через хутір Звір на місто Самбір.
Штурм австрійцям не вдався, хоча росіянам довелося загнути фланг 24-го корпусу в районі Старого Самбора назад, щоб з’єднати фронт з 4-ю стрілецькою бригадою, яка цього дня розташувалася в районі с. Блажів. На Дрогобицькому напрямку австріяки діяли успішніше. 12-го жовтня їхні кавалерійські частини захопили Підбуж та Борислав. Протидіяла їм тільки 2-га зведена казачья дивізія.
Перший етап Хирівської битви.
13-го жовтня просування австрійців на усьому фронті 8-ї армії було зупинено, а біля Старого Самбора австріякам навіть довелося відійти. З другого боку, австрійцям вдалося тимчасово вклинитися в позиції 24-го корпусу росіян біля с.Стара Сіль силами 32-ї піхотної дивізії. Як наслідок положення 24-го корпусу росіян стало доволі нестійким.
Обхід австрійцями лівого флангу 8-ї армії Брусилова був зупинений. З метою запобіганню розповсюдження противника вдовж берега р.Бистриці росіянам довелося кинути у бій 12-у кавказьку дивізію, котра воювала у ці дні в пішому строю. Але у росіян з’явилася нова проблема, так як підрозділи корпусу Карла Гофмана спустилися в долину ріки Стрий. Ліва колона Гофмана взяла Сколе і вирушила до Синевиднього на р.Стрий та була у півтора переходах від міста Стрий.
Починаючи з 14 жовтня Хирівська битва проходить на практично нерухомому фронті: обидві сторони намагаються атакувати, але ці атаки проходять без успіху, у зв’язку з дефіцитом снарядів у обох сторін, а також резервів для вирішальної атаки. Місцями обом сторонам вдається вклинитися в розташування противника, але до прориву фронту це не призводить. У 8-й російській армії 14 жовтня перешли у наступ 8-й та 24-й корпуси по обох берегах ріки Стрвяж. Але австрійцям вдалося зупинити наступ, використавши резерви 7-го та 12-го артилерійських корпусів. Наступного дня наступ росіяни продовжили, що загострило ситуацію на північ від ріки Стрвяж, але і цього разу австрійцям вдалося не допустити прориву фронту, завдяки використанню армійських резервів. На ранок, за підтримки додаткових сил, 8-й корпус росіян витіснили на попередні позиції.
Обхідний маневр австрійців на правому фланзі розвивався дуже повільно. Тільки 15 жовтня 31-а піхотна дивізія підійшла до Старого Самбора та вдалася до спроби наступати вдовж ріки, але наступ було зупинено контрударом 4-ї стрілецької бригади росіян. Наступного дня генерал Дєнікін атакував у фланг і тил сусідню 38-у гренадерську дивізію. Після чого австрійці були змушені зупинити наступ, очікуючи на підхід резервів. В результаті одна 4-та бригада разом з 12-ю кавказькою дивізією фактично здобула перемогу у бою з цілим корпусом австрійців у складі 2,5 піхотних та двох кавалерійських дивізій.
Просування австрійців продовжувалося в долині ріки Стрий. Там австрійці, після переправи Корпусу Гофмана через ріку Стрий у Синєвидне, рушили на міста Дрогобич та Стрий. 16 жовтня австрійці вступили у бій з 71-ю російською дивізією біля с. Любинці і заставили її відступити. План Гофмана передбачав підійти до міста Стрий 20 жовтня обома колонами. Вартує зауважити, що у австрійців у цьому бою не було переваги у піхоті, а артилерії у росіян (71-а дивізія) було у два рази більше, ніж у противника.
На півночі театру воєнних дій в районі ріки Сян 11 жовтня 1914 року 1-я австро-угорська армія розпочала перегрупування. В період з 11.10.14 по 17.10.14 на цій ділянці фронту тривали бої, після яких Конрад відмовився від активних дій на ріці Сян і 4-а австро-угорська армія перейшла до оборони, контролюючи ділянку від Перемишля до витоку Сяну.
Зауважимо, що 3-я австро-угорська армія взагалі відмовилася від активних дій на першому етапі битви, так як її стан не дозволяв форсувати Сян, або штурмувати російські позиції на схід від Перемишля до того, як успіху доб’ються сусіди.
Нова фаза битви розпочинається з 17 жовтня 1914 року. Цього дня австро-угорські війська вже встигли перегрупуватися та зробили спробу прорвати південніше с.Мізинець фронт 12-го корпусу росіян, який у цей момент атакували частини 3-ї австро-угорської армії.
Австрійське верховне командування тим часом змінило загальний план операції. Наступ на Львів із заходу було визнано неможливим, тому основне зусилля австро-угорських військ було перенесено в верхів’я Дністра. Швидка перемога там (як мінімум) повинна була привернути увагу російських до цього району і відвернути їх від Сяну і Вісли.
У ніч на 18 жовтня бій поширився південніше. Вдень австрійці вклинилися в оборону 12-го корпусу на південь від с.Мізинець, взявши висоту 315 (Магура).
Після трьох днів бою ситуація в російських корпусах настільки ускладнилася, що Брусилову довелося надіслати на їх підтримку дві дивізії з 11-ї армії. Нічними контратаками положення вдалося виправити. Але на наступний день до атак приєдналися резерви з Перемишля в результаті чого австрійцям вдалося трохи просунутися на південному фланзі 12-го корпусу. Проте до вечора 20 жовтня наступ австрійських військ зупинився через великі втрати, які перевищували 10.000 чоловік, а також через дефіцит боєприпасів.
21 жовтня розпочався наступ австрійців в районі Старого Самбора. Із заходу 35-а піхотна дивізія просунулася до околиці містечка, на схід від них вдалося просунутися 34-й піхотній дивізії. Як наслідок, 24-й корпус росіян утримував свої позиції з великими труднощами.
Розвідка австрійців достатньо точно встановила, де знаходяться російські війська. Австрійці вважали, що 38-а гренадерська дивізія за допомогою кавалерії без перешкод зробить обхід через гори на Самбір. У 24-го корпусу не було резервів, щоб витримати атаку ворога при обході з флангу. Тобто на південному фланзі 8-ї армії складалася передкризова ситуація, і для її виправлення генерал Брусилов взяв дві дивізії з резерву 3-ї армії і вирішив одну з них перекинути на лівий фланг 8-ї армії, а другу – в район Стрия по залізниці. Ідея була непогана, але для її реалізації потрібно кілька діб, оскільки пропускна спроможність залізниць у Галичині була дуже низькою – від 10 до 20 пар поїздів на добу. Увесь цей час 24-му корпусу доводилося якось триматися самому.
Заздалегідь розпочатий росіянами маневр резервами вже почав приносити плоди. Перекинута по залізниці в Миколаїв 31-а піхотна дивізія прибула в Дрогобич і надійно прикрила його з півдня і південного сходу (звідки наступав корпус Гофмана), повністю усунувши загрозу флангу і тилу 8-ї армії. 34-а дивізія, перехопила ініціативу і почала тіснити 38-ю гренадерську бригаду з долини Бистриці на захід. Одночасно Стрийський загін вдалося посилити двома кавказькими дивізіями, перекинутими з району Дрогобича. Цим остаточно вдалося зупинити просування Корпусу Гофмана. В районі Стрия зав’язалася нова битва, яка на наступний день завершилося невеликою перемогою росіян.
Одночасно 3-тя російська армія надаючи підтримку 8-й і 9-й перейшла в наступ кількома групами і форсувала Сян в ніч на 18 жовтня і в ніч на 19 жовтня, створивши в результаті п’ять невеликих плацдармів: біля Нісько, Рудника, Лезахова, Нелепковіце, і Радимно.
Однак розвинути наступ з цих плацдармів не вдалося. В якості основної причини в російських джерелах називався дефіцит снарядів, але також проблемою було те, що артилерію не вдалося вчасно перекинути на лівий берег Сяна. В свою чергу противник не дрімав. 33-у дивізію на переправі біля Рудника, контратакувало близько 10 батальйонів австрійців. У Нісько в контратаках проти росіян взяли участь батальйони двох піхотних дивізій і дві кавалерійські дивізії.
З’ясувалося, що наступ 3-ї армії через Сян виявився невдалим. Австрійці, нечисленні і виснажені власними спробами переправи, змогли вистояти і не дозволили росіянам створити великі плацдарми на західному березі ріки. В результаті 10 російських дивізій від Радимно до гирла Сяну були скуті більш слабким противником.
Продовження читайте у наступній публікації
З 22 жовтня 1914 року розпочинається другий етап Хирівської битви. Генерал Брусилов завершив перегрупування своїх військ і вирішив перейти у широкий наступ на правому березі Дністра…
Для написання статті використано інформацію та архівні фотоматеріали з німецьких, угорських, українських та російських історичних джерел.
Переглядів: (1953)
Comments are closed.