Історія І світової війни: бій на г. Осторогірка

Історія І світової війни: бій на г. Осторогірка

Дослідник Гащишин Адам Павлович, ГО “Меморіал” (2011 рік). Сторінки історії Першої світової війни: битва за Старий Самбір, штурм гори Осторогірка.

У ХХ сторіччі Україною смертоносним смерчем пронеслися дві світові війни. У цих війнах брали участь і наші люди, котрі гинули на фронтах.  Перша світова війна, яка розпочалася 19 липня 1914 р. між двома угрупованнями держав – Антантою (Росія, Велика Британія, Франція) і Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) – за переділ світу, стала періодом тяжких випробувань і втрат для України у стратегічних планах противників центральне місце відводилося загарбанню українських земель: царизм хотів завоювати Східну Галичину й Північну Буковину; Австро-Угорська монархія прагнула зберегти за собою Галичину, Буковину й Закарпаття а також захопити Волинь і Поділля; Німеччина мала намір включити українські землі до своїх володінь.

Перша світова війна принесла багато лиха українському народові. З першого до останнього дня війни в українських землях, зокрема західних, відбувалися безперервні воєнні дії. Інші території опинилися в прифронтовій смузі, постачали фронтам живу силу, спорядження, продовольство, тягло. Економіка України на шкоду цивільному населенню була зорієнтована на воєнні потреби, занепадала і нищилась. До царської армії було мобілізовано близька 3,5 млн селян і робітників з України, а до австро-угорської – 250 тис. українців Галичини й Буковини і 2,5 тис. січових стрільців, загони яких сформувалися 1913 р. у Львові. 

Рік 1914-й. На території Галичини активні воєнні дії розпочалися вже на початку серпня. Галичина, перебуваючи в складі Австро-Угорської імперії, вступила в глобальне світове протистояння. З російської сторони в цих подіях взяли участь п`ять армій і один спеціальний Дністерський загін. Цим силам протистояли чотири австро-угорські армії та один ландверний корпус. Від початку російські війська захопили ініціативу і здобули ряд вагомих перемог. У вересні місяці було захоплено Львів та розпочато наступ на лінію Перемишль, Нижанковичі, Самбір. Російська армія сягнула підніжжя Карпат  переслідуючи австрійців з надією подолати гори, ввірватися на територію Угорщини та одним ударом вивести Австро-Угорщину з війни. Від цієї заманливої мети їх відділяла тільки фортеця Перемишль, що прикривала стратегічний Дуклівський перевал. Про те, для війн початку ХХ сторіччя була характерна сильна залежність дій армій від залізничних доріг; а також міст, що виконували роль транспортних вузлів – всі ці особливості дуже впливали на військову стратегію. На початку вересня 1914 року росіяни підійшли до Старого Самбора, внаслідок цього земля наших предків опинилася на лінії фронту.

Битва на околицях Старого Самбора була частиною масштабної операції Першої світової війни, що ввійшла в історію під назвою “Облога Перемишля”, та закінчилася руйнівною поразкою Австро-Угорської імперії.

На хребті, який простягається з південного заходу Старого Самбора та Стрільбич, були споруджені оборонні лінії австро-угорських військ. До речі, цю місцевість до нинішніх часів називають Канони, як в той час називали військові гармати.  Стратегічною оборонною позицією була гора Острогірка. На ній австро-угорці розмістили артилерію і стримували наступ російських військ до доріг, що ведуть на Закарпаття. У свою чергу, росіяни, захопивши село Стрільбичі, розмістили в місцевій школі військовий штаб, а над школою, у так званих Дубах, спорядили батарею з метою обстрілу австріяцьких позицій. Ще кілька артилерійських батарей росіянами було встановлено в Горішніх Стрільбичах, на території, яку місцеві жителі називали Над Костурами. Щодня відбувався масивний артилерійський обстріл з обох боків. Особливу увагу угорські артилеристи приділяли місцю, де розміщувався штаб російської армії. Як наслідок – нова, відкрита в 1914 році школа була знищена вогнем мадярської артилерії.

Орієнтовно на свято Покрови (17 жовтня в суботу 1914-го року) розпочалася масована артилерійська дуель. Щоденно від світанку до вечора тут безперервно гупали гармати. Від обстрілів багато хат стрільбичан згоріли, найбільше потерпіла середня частина Стрільбич. Люди повтікали з села. Цікаву інформацію зібрано у свідків того часу, про те, що в неділю на місці боїв панувала тиша, з жодного боку ніхто не стріляв, тому люди, які залишили свої домівки, навідувалися в село, хоча в понеділок обстріли розпочиналися знову. Росіяни двічі йшли на штурм австро-угорських укріплень. Обидві спроби не мали результату. Австро-угорські солдати успішно косили їх шрапнельним вогнем з позицій Канонів і кулеметами з гори Острогірка.

Лише в кінці  місяця російське військо взялося до категоричного штурму. Ще вночі російські солдати підсунулися під гору, а на світанку розпочали атаку. Для відваги солдатам дали випити спирту. Під час штурму зчинився такий крик, що його було чути щонайменше в радіусі 15-ти кілометрів. Третій штурм став успішним для росіян, правда, ціною величезних людських втрат. Російських солдатів у цьому бою полягло значно більше, ніж угорців, бо ще до початку штурму росіяни гинули від прицільного кулеметного та артилерійського вогню. Крім того, на вході до лісу атакуючі потрапили в так звані “вовчі ями”, в яких були встановлені металеві піки та дерев’яні коли. Зверху ці ями були замасковані хвойними гілками. Самостійно вибратися з такої пастки було практично неможливо, тому вони повільно конали в муках на колах. Після успішного штурму оборонних позицій австро-угорців росіяни подалися далі, переслідуючи противника. Поранених не було кому підбирати, лише на третій день з тилу прибула санітарна частина, але було вже пізно. Санітари підбирали трупи та почали захоронювати їх на полі навпроти Стрільбич. Почався сильний снігопад і роботи були припинені.   

Весною наступного року в селі спалахнув тиф через розкладання сотень незахоронених трупів. Знову прибула санітарна частина. Військові для збору трупів насильно зігнали селян. За попередніми підрахунками всіх загиблих з обох боків було близько двох з половиною тисяч. Для масового поховання обрали оборонну гору Острогірка, на якій викопали три кругові кола. Трупи ховали головами до середини цих кілець у декілька рядів, кожен з яких засипався вапном. Різниці в національності не робили. У кожного загиблого санітарами для обліку вилучалися документи. Інших солдатів, які загинули від артилерійського вогню, ховали на протилежній горі, що носить назву Над Костурами. Шкода, що до нашого часу це поховання не збереглося.

В боях Першої світової війни зазнали втрат: – Німеччина – 2 мільйони чоловік; – Великобританія – 761 тисяч чоловік; – Російська імперія – 1 мільйон 700 тисяч чоловік; – Франція – 1 мільйон 358 тисяч чоловік; – Австро-Угорщина – 1 мільйон 100 тисяч чоловік; – Італія – 460 тисяч чоловік; – Туреччина – 375 тисяч чоловік; – З’єднані штати Америки – 114 тисяч чоловік.

31 жовтня 1918 року Німеччина звернулася з проханням про перемир`я /припинення воєнних дій/, яке було підписане в 11 годині ранку 11 листопада 1918 року. У червні 1919 року переможці Союзники нав’язали Німеччині вкрай жорсткі умови Версальського мирного договору. Результатом перемир’я стала перемога країн Антанти; розпад Німецької, Російської, Османської та Австро-Угорської імперій; постання нових незалежних держав у Східній та Центральній Європі. Війні настав кінець.

Текстовий матеріал про битву під горою “Острогірка” надано в 2009 р.  Адамом Павловичем Гащишином, історико-просвітницька організація «Меморіал» ім.Василя Стуса, м.Старий Самбір. Історичні дати редаговано Леус Ю.О.

Додаткові матеріали:

Місця захоронення військовослужбовців Першої світової війни на території Старосамбірщини за даними архіву Координаційного центру Благодійної програми “Впорядкування військових поховань Західної України” (дані не перевірено de-viso, захоронення не задокументовано).

Населені пункти та кількість захоронених:

Біличі — 212; Буково — 32; Великосілля — 28; Верхній Лужок — 577; Воля — 500; Глибока — 52; Добромиль — 569; Комаровичі — 526; Лютовисько — 37; Надиби — 26; Недільна — 4; Нове Місто — 3; Ракове — 184; Ріп’яна — 1; Росохи — 3; Смерічка — 8; Соснівка — 2; Старий Самбір — 1490; Стрільбичі — 1388; Сусідовичі — 80; Торчиновичі — 12; Чаплі — 1; Чижки — 88; Ясениця-Замкова — 80.

Старосамбірчани, які приймали участь у боях Першої світової війни:

• Зиблікевич Стефан, рядовий – батько восьмеро дітей і 18 онуків. Серед його внуків – Олександр Глінка;
• Вовчик Леон, рядовий – мав п’ятеро дітей. Серед його внуків – Левко Вовчик, Марія Терлецька, Галина Осадців;
• Кінчик Василь, рядовий, загинув в Італії – прадід Леусів;
• Сольчаник Васько, рядовий – мав семеро дітей. Серед них Миколько Сольчаник, Стефа Дашко. Попав у російський полон, через три роки вернувся на батьківщину;
• Сигерич Петро – січовий стрілець в складі Австрійського війська, мав четверо дітей. Серед них – Дануся Кочерга, В.П.Сигерич (гінеколог);
• Саварин Микола, рядовий – дідо … ;
• Мацюцький – офіцер… ;
• Борецький Васько, рядовий, стрілець – ***;
• Лешик ? – батько Лешика Славка шофера …;
• Мамчин Митро, рядовий – стрико Мамчина Валодимира;
• Затварський, …;
• Возняк Осип, січовий стрілець – батько Олєська фразиєра;
• Гадич Миколай, січовий стрілець –
• Лежан, січовий стрілець – с.Стрільбичі,
• Пашкевич, січовий стрілець – с.Стрільбичі, батько колишнього голови сільради;

Підпоручник Петров, російська армія, загинув 21 жовтня 1914 року під Старим Самбором.

Перша дата і час публікації: 2011-08-02 19:35.

Переглядів: (3876)