Перша гірська бригада УГА. Група «Старий Самбір»

Перша гірська бригада Української Галицької армії. Бойова група «Старий Самбір»

Українська Галицька Армія, УГА

Військо ЗУНР (1918–1921 рр). УГА була утворена на базі легіону Українських Січових Стрільців та інших підрозділів австро-угорської армії після Листопадового Чину; брала участь в українсько-польській (1918–1919 рр.) та українсько-російській (1917–1921 рр.) війнах.

Процес творення Галицької армії розпочався відразу після Листопадового повстання 1918 у Львові. Початок українсько-польської війни 1918-19 змусив уряд ЗУНР приділити особливу увагу розбудові власних Збройних сил. 13.11.1918 Українська Національна Рада ЗУНР ЗО-УНР 1918-19 видала закон про загальну військову службу громадян ЗУНР. Відповідно до цього закону Державний секретаріат військових справ проголосив загальну мобілізацію чоловічого українського населення віком від 18 до 35 років та встановив військово-територіальний поділ держави. Особи інших національностей мобілізації не підлягали, але до армії зголосилося багато німців і євреїв, здебільшого лікарів.

Територію ЗУНР було поділено на три військові області: Львів, Тернопіль, Станіслав, на чолі кожної стояв військовий командант. До обов’язків команданта входили набір новобранців, їхній вишкіл та поповнення діючої армії вишколеними підрозділами. Перші польові формації Галицької армії творилися стихійно, мали напівпартизанський характер. У грудні 1918 вже існувало 15 бойових груп різної величини. До їх складу входили самостійні полки, курені, навіть самостійні сотні. Нечіткість і різнобій військових формацій Галицької армії, їхня невпорядкованість змусили Начальну команду на поч. січня 1919 провести повну реорганізацію для перетворення Збройних сил ЗУНР у регулярну армію. Ідея реорганізації і її проведення належала тодішньому начальникові штабу НКГА полковникові Є. Мишковському. Усі військові формування звели до трьох корпусів. До корпусу входило 4 бригади, кожна з яких складалася з 3-5 піхотних куренів, полку артилерії, кінної сотні, сотні зв’язку, технічної сотні і допоміжних формацій.

Назви корпусів і бригад мали порядкові номери, а бригади, окрім числа, отримували ще й назву тієї місцевості, де вони починали формуватися.

Перший корпус створено з “Групи Північ”; Другий корпус, який спочатку називався “Осадним” (облягав Львів), сформовано з груп “Схід”, “Старе село”, “Наварія”. До III корпусу, сформованого з “Групи Південь”, увійшли: “7-ма Львівська”, “8-ма Самбірська”, “11-та Стрийська” і “1-ша Гірська” бригади.

Ліве крило південно-західнього фронту під час українсько-польської війни займала 1-ша Гірська бриrада. Постала з двох боєвих груп, а саме: з групи “Старий Самбір” і групи “Лютовиська“, які створилися в перших днях листопада 1918. р. Ці групи організували місцеві військові і цивільні громадяни, щоб перешкодити польським бойовикам в їхніх акціях на українській території.

Групу “Старий Самбір” організували старосамбірські міщани під проводом пор. Степана Малецького, хор. Корнила Білобрама, його брата Богдана, студента політехніки (інваліда), хор. Сиrерича і підхор. Богдана Яворського. З початком грудня 1918. р. командантом групи був сот. Маріян Мацієвич, а його заступником пор.-інтендант Ст. Малецький, адьютантом був підхор. Батицький. Командантом залізничої станції був хор. Сиrерич, харчовим старшиною підхор. Б. Яворський, а відділ зв’язку вів Б. Білобрам. Командантом булавної сотні був хор. Іван Бережницький. Ця булавна сотня була водночас і резервою групи. Команда групи мала свій осідок у місцевій школі.

Група “Старий Самбір” складалася з двох куренів піхоти по три сотні в курені, двох чет скорострілів і двох, гармат. Першим куренем командував пор. Світлин, я. постій курінної команди був в селі Біличі. Курінь мав три скоростріли і дві гармати під командою пор. Я. Яреми. Другим куренем командував сот. П. Петрикевич. Команда куреня стояла в селі Бандрів. Фронтова лінія групи починалася на полудне (південь) від Хирова і лучилася з правої сторони з групою полк. Кравса, який мав свій осідок в містечку Фельштині (тепер село Скелівка), а ліворуч лучилася з групою “Лютовиська”, яка вдержувала зв’язок з невеличїкою групою “Команча”, яку зорганізував сот. Богун-Пилипенко (наддніпрянець). Фронт цієї групи сягав аж до чеської границі. Зв’язок з нею був дуже тяжкий з причини поганої комунікації в горах, а дальше, тому ця група не лучилася безпосередньо з частинами бриrади, а являла собою відокремлену бойову одиницю.

З початком січня 1919. р. прибув до Старого Самбора отаман Василь Черський з дорученням Начальної Команди зорганізувати з двох цих груп “1-шу Гірську Бриrаду”. На місце постою команди бриrади от. Черський обрав місто Турку, враховуючи те, що воно було приблизно на середині фронту. Начальником штабу став сот. Карло Шльоссер з групи полк. Кравса (талицький німець), а адьютантом був хор. Мартинець. Лікарем була пані д-р Н. Хомишин, а польовим духовником о. йос. Бала.

У зв’язку зі створенням бриrадної булави, зайшли деякі зміни і в команді групи “Старий Самбір”. Сотника Ст. Малецького покликано на інтенданта бриrади, а на його місце прийшов чет. Р. Форостина. Підхор. В. Батицького перенесено на його прохання до Дрогобича, а адьютантом призначено чет. Осипа Залеського. Лікарем групи призначено санітарного пор. Юліяна Божейка, командантом польової жандармерії чет. Федора Мазура, розвідку провадив хор. Пик, а обоз чет. Іван, Бережницький.

Під час польської офензиви (Травневий наступ польських військ) (15-го травня 1919. р.) Гірська бриrада, відрізана ворогом від головних сил ІІІ-го корпусу, зробила відворот і через Турку, Бариню, Висоцьке, Сморже, Тухольку і Климець, перейшла границю і в Нижних Верецках зложила зброю. Перед переходом границі відбулася старшинська нарада в парохіяльнім домі в Тухольці, на якій рішено перейти на чеську територію, там зібрати розбитих по горах стрільців, переформуватися і створити в Карпатах нову фронтову лінію. Та в Нижних Верецьках на приказ французького генерала Енака, тодішнього команданта чеської армії, бриrада мусіла скласти зброю, була інтернована і перевезена в Судети до містечка Німецьке Яблінне (по нім. Дойтч rабель) . Тут бригада зформувалася на воєнний лад і дістала назву:  Українська Бриrада в Німецькім Ябліннім. Доповнена утікачами з різних польських таборів зросла так, що літом 1919-го року начислювала: понад б тисяч стрільців, підстаршин та понад 400 старшин.

Уряд президента Петрушевича запевняв, що бригада буде перевезена в Україну для дальшої боротьби з большевиками, але переговори, завдяки зусиллям польської дипломатії, яка боялася нового наступу УГА на Сх. Галичину, не вдалися і бриrада залишилася в ЧСР. Тільки невелика група старшин і підстаршин виїхала в половині листопада 1919. р. батьківщину, але через наступ більшовиків на Україну, не досягла мети.

Пізніше 1-шу Гірську бригаду чеська влада перенесла до таборів в Йозефові. Командантом був ген. Віктор Курманович, а на останку ген. Арнольд Вольф. Чеська влада розпустила Першу Гірську бригаду 1926-го року.

Статтю підготував: Юрій Леус.

Використано історичний матеріал книги «Українська Галицька Армія». Том 1 автор праці Дмитро Микитюк, 1958 рік. Вінніпег, Канада. (Джерельні  дані  до  цього  нарису  подав  кол.  адьютант  Гірської бриrади чет.  Осип Залеський).

© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2015. При повному, або частковому використанні в Інтернеті активне гіперпосилання на «Старосамбірські вісті» (http://starosambir.net.ua/) обов’язкове. При передруку в друкованих виданнях посилання на «Старосамбірські вісті» обов’язкове.

Переглядів: (1354)