Історія зниклого села Бучів

Зниклі села Прикарпаття: історія села Бучів.

Автор матеріалу Люба Проць, с. Торчиновичі.

Серед зеленого шуму Бачинського лісу бере свій початок маленька річечка Ясениця. У сиву давнину облюбували місцевість на березі цієї річечки монахи, які прийшли сюди у пошуках солі. Провели розробки, знайшли сіль, проте вона була буро-рудого кольору. Може, і загубився б їх слід, та мальовничі краєвиди привабили людей. Згодом тут виросло невеличке поселення під назвою Бучів.

Посилання, яке знайшов наш читач Андрій Сорочак, на частину старої австрійської карти, де власне показано розташування села Бучів: http://freemap.com.ua/maps/avstrijskoj-monarxii/4270.jpg

Сьогодні Бучів – це урочище, де можна назбирати білих грибів, повні відра ожини чи малини. Уже небагато людей знає, що колись тут було невеличке село на 33 хати. Була тут і своя початкова школа, панський фільварок, в якому проживав граф Штінґлер із сім’єю. Будинок був цегляний, довкола якого росли красиві троянди. До нього вела дорога, обсаджена липами. Біля маєтку був великий сад. Тут росли рідкісні породи дерев, привезених з Європи. Був у пана канцлер (писар, секретар) Малєнкий, який завідував усіма справами. Розжився, збудував тут будинок. Коли граф Штінґлер із сімєю виїхав у 1939 році, то канцлер Малєнкий також виїхав, продавши свою хату Матвію Єндзевичу.

Розповідають, що жили в Бучові дуже привітні, ввічливі люди. Приміщення, в якому була школа, вміщувало ще й магазин. Ввечері школа була хатою-читальнею, сюди з довколишніх сіл приходили дівчата та хлопці на танці. Охоче бігали там торчиновицькі та бачинські парубки.

В 1944 році в селі висадили радянський десант. Їх розформували по всьому селу. В хаті Миколи Павліша була радіостанція. Німецька розвідка виявила десант. Під час обстрілів згоріло 5 хат. Коли бомбили, люди ховалися в підвалах панського маєтку.

Не обминула лиха доля села в післявоєнні роки. За один день у червні 1948 року село було вивезене. Дехто поселився в рідних у Старій Ропі, хтось у Бачині, когось вивезли. Причиною було те, що в Бучівському лісі проводили вишкіл молодшого медичного персоналу воїнів УПА. Дівчата та хлопці приходили ніби збирати гриби. А насправді набували знань та вмінь надавати першу медичну допомогу. В роки війни такий вишкіл проводився в Добромилі.

Пройшов час і жителі Бучова знову вернулися до рідних порогів. Тут було їх житло, тут їх кликав дух предків. Та ненадовго, тепер за ними прислали фіри, а хати людей розібрали. Це було у 50-х роках.

Цікаву долю має школа. Має, бо вона ще «жива» й досі. Коли розбирали хати, розібрали і школу та перевезли у Торгановичі. До 50-того року семирічка була тільки в Торчиновичах. Сюди ходили на навчання діти з Волі Райнової, Торганович, Морозович, Бачини. Коли постало питання семирічки в Торгновичах, сюди перевезли школу з Бучова. Та на цьому її подорож не закінчилася. В Торгановичах стати зводити нову школу, щоб діти навчалися в одному приміщенні, а не в окремих будівлях. Бучівську школу розібрали і за рекомендацією Богдана Григоровича Жидика (він на той час був завідувачем Старосамбірського райво) перевезли в Пицареву, що біля Ясениці-Замкової. У цій початковій школі і нині навчаються діти.

Одним з останніх вчителів, які навчали дітей у Бучові був вчитель із Полтавщини Роман Михайлович Щербан. Розповідають, що батько Ореста Павліша врятував йому життя, коли хлопці з лісу стали розпитувати, як він навчає дітей.

За других совітів Роман Щербан поселився в Стрілках (тоді ще був Стрілківський район). Він був вчителем початкових класів й інспектором. Оженився, мав двох синів і дочку. Сьогодні вони живуть і працюють на Старосамбірщині.

Цікаву історію має будинок графа Штінґлера. Після війни, коли зав’язали колгосп, в цьому будинку жив голова колгоспу Здір, якого сюди прислали десь з Миколаївщини. Старожили згадують, що була в нього дуже красива дочка Маруся, але з місцевими дітьми вона не спілкувалася. Згодом будинок спорожнів і хтось із жителів Старої Солі чи Старої Ропи потроху розібрав його, щоб збудувати собі хату.

Сумно, коли безслідно зникають села. Відгукніться, нащадки жителів Бучова, щоб доповнити історію села.

(Із розповідей Богдана Григоровича Жидика, Ореста Павліша та Тадея Єндзевича).

Використано фотоматеріали Юрія Кінчика, Старий Самбір.

Довідка SV: Географічне розташування колишнього села Бучів: Львівська обл., Старосамбірський район, селище міського типу Стара Сіль, ХУТІР БУЧІВ.

Після публікації матеріалу електронна газета отримала лист від пана Michał Stilger (Міхал Стілґер).

Добрий вечір! На вашому веб-сайті з’явилася цікавий текст про історію села Бучів. Я радий, що хтось так точно описав місце, звідки походить моя сім’я. Мене звати Міхал Стілґер, я поляк, моя родина мала фільварок (хутір) в цьому місці. Там жили прадід, дід та його брати та сестри. Мій прадід Владислав був приватним лісником і землевласником. Ім’я Стілґер писалося по-різному. Кілька років тому я був у Бучові та Старій Солі. Коли я був у Бучові, господар пан Антон багато мені розповідав, але я все ще шукаю іншу інформацію про село та мою сім’ю. Може хтось хотів би написати мені та обмінятися зі мною інформацією? Я маю деяку інформацію із сімейних архівів, а також із польських бібліотек. Якщо я писав з помилками, я перепрошую. Я не дуже добре знаю українську. Я надсилаю фотографію листа до мого прадіда від 1936 року. Бучів справді існував! :)

З найкращими побажаннями, Michał Stilger (Міхал Стілґер)

Переглядів: (4093)