Дороги Старосамбірського району – важливі сухопутні шляхи державно-національного значення ІІІ технічної категорії. Цей найпоширеніший вид магістралей означає ширину обох смуг до 7 км з навантаженням до 3000 авто.
З часів заснування міста в краю існувала своя мережа доріг для комфортного проїзду. Зручність положення міста з погляду сполучення полягає в тому, що Старий Самбір розташований на перетині двох важливих сухопутніх гілок «Руського Путі». Тобто поселення виникло на місці виходу з гір, де поперечний гірський шлях перехрещується з повздовжнім підгірським.
Василь Інкін пише: «Єдність Самбірської волості визначалась мережею суходільних доріг, митними кордонами, системою щотижневих торгів та ярмарків, і також повинностями населення, пов’язаними з функціонуванням цієї мережі (коло мостів, гаток, митних постів). Якщо початкова мережа доріг орієнтувалась на стародавній Самбір і стародавній замок, то піднесення Погонича в ранг міста на магдебурзькому праві надало їй біцентричного характеру. Новий угорський гостинець у ХVI ст. оминав Старий Самбір від Стрілок через Лужок Горішній, Кобло, Березницю і Чукву до Нового Самбора».
І все ж «великий тракт», або «стару дорогу» чи «великий самбірський посполитий гостинець» ніхто не забував. Шлях просто продовжився на північ до Нового Самбора, але суті своєї не змінив. Що ж до сполучення з іншими містами, напр. з Дрогобичем, місто зв’язувалося «поперечним гостинцем» через Бережницю, Чукву, Вільшаник, Ступницю, Медвежу і Лішню.
У XV ст. до Львова зі старосамбірського замку їздили через Погонич, Озимину, Глиняни, на Захід – через Золотковичі, Мочеради, Медику, Сосницю і Лежайськ, або на Перемишль – через Стрільбичі, Стару Сіль, Нижанковичі. Цим шляхом постійно користувався на початку XV ст. король Владислав ІІ Ягайло. Плата за проїзд, тобто мито йшла на перемишльський і старосамбірський ярмарки.
З розпорядження в сер. XVI ст. королеви Бони на виділені нею кошти була доведена до ладу дорога Самбір – Старий Самбір – Турка.
В давніші часи з міста до Самбора їздили через села Бачина –Стрілковичі. Цей шлях з’єднує ці села і сьогодні, але вже не використовується як головна магістраль.
У XVIII ст. австрійська влада звернула увагу на стан своїх трактів. Оскільки залізниці в напрямку Старий Самбір – Турка не було, для комфортного пересування австро-угорських військ уряд поклопотав про будівництво нового цісарського тракту. До роботи залучили селян, які засипали шляхи гравієм, обсаджували обабіч деревами, особливо липою як захисницею від блискавки. Такий автобан був платним. Спочатку цією дорогою користувалися нечасто: взимку її засипало снігом, влітку курило пилюкою.
Перебуваючи під владою Польської Республіки, міська дорога відносилася до шосе першого класу. Це означало, що шлях був до 5,5 м завширшки і з твердим дорожнім покриттям. Софія Стшетельська-Грінбергова вказує, що за свій проїзд кінним екіпажем зі Самбора до Старого Самбора заплатила 2,5 злотих.
Дороги в Старому Самборі були мощені каменем, але в свій оригінальний спосіб – на ребро. В’їжджаючи в місто, відразу за мостом через р. Яблуньку починалася староміська дорога, яка закінчувалася біля окописька. А от площа вистелена вже плиткою з широкого каменю. Сучасний міст через р. Яблуньку збудували в 1959 році. Звичним для головної вулиці міста був лівобічний тротуар, який починався разом із мощеною дорогою. Праворуч була канава для стічних вод, яку в 1960-х рр. радянська влада переробила у міську каналізацію. Таким чином, у Старому Самборі з’явився двобічний тротуар. У ті ж роки траса Львів-Старий Самбір-Турка була покрита асфальтом.
Наразі проводиться реконструкція дорожнього полотна і тротуарів у місті. Враховуючи сучасні потреби міщан, влада створила автобусні зупинки в центрі та в різних кінцях Старого Самбора.
Юліана Ярема Уривок з краєзнавчого дослідження “Стара Самбірляндія”
© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2014.
Переглядів: (452)
Comments are closed.