“Хвороба оленів-зомбі”: звідки вона взялася, як поширюється і чи небезпечна для людини.
Хронічна хвороба виснаження (CWD) нещодавно потрапила в заголовки газет, отримавши назву “хвороби оленів-зомбі”. Це захворювання, вперше виявлене в передгірному кампусі Університету штату Колорадо, уражає оленів і лосів, спричиняючи неврологічні симптоми, як-от млявість і втрата координації.
Нещодавні випадки зараження людей спорадичною формою хвороби Кройцфельда-Якоба (CJD) поставили питання, чи може хвороба, яку переносять олені, перетинати видовий бар’єр та передаватися від тварин до людей.
Так звана “хвороба оленів-зомбі” поширюється серед диких тварин. Але вчені наразі не дійшли згоди щодо того, чи може це захворювання, також відоме як хвороба хронічного виснаження, передаватися людям і призводити до CJD.
За даними Центру з контролю та профілактики захворювань у Сполучених Штатах (CDC), хвороба хронічного виснаження (CWD) є різновидом пріонної хвороби. Це нейродегенеративний стан, який заражає диких тварин, зокрема оленів. Нещодавно випадки зареєстрували в Єллоустоунському національному парку в Сполучених Штатах, а згодом підтвердили в оленів та лосів у Канаді.
Наразі офіційно не зареєстрували жодного випадку у людей, але американські лікарі нещодавно опублікували медичний звіт про смерть двох мисливців, які регулярно їли м’ясо оленів, інфікованих CWD – і це поставило нові запитання щодо зв’язків між цим захворюванням у тварин та пріонною хворобою людини. Обидва чоловіки померли від хвороби Кройцфельда-Якоба, але лікарі, які розслідували смерть, не змогли довести її зв’язок із CWD. Вони закликають посилити моніторинг і дослідження, щоб встановити, чи може хвороба передаватися людям.
Враховуючи те, як у Північній Америці, Скандинавії та Південній Кореї зростає кількість випадків передачі вірусу між тваринами, деякі експерти побоюються, що разом із цим також може зростати й ризик передачі вірусу людям. Їхня стурбованість зумовлена експериментальними дослідженнями, історією інших пріонних захворювань, що передаються від тварин до людей (що трапляється рідко), і потенційним впливом зміни клімату.
Ця хвороба прогресує повільно, призводячи до втрати ваги тварин, змін у поведінці та координуванні рухів, а також до смерті.
Захворювання поширюється через прямий контакт з інфікованими тваринами або через контакт з інфікованими біологічними матеріалами, такими як слина, сеча або кал. Також відомо, що воно може передаватися через землю або рослинні матеріали, які були забруднені інфікованими елементами.
Ця хвороба специфічна для певних видів оленів та інших представників сімейства оленевих і не відомо, щоб вона була передана людям або іншим видам тварин.
Проте, як і в будь-якому випадку контакту зі зараженими тваринами або біологічними матеріалами, доцільно дотримуватися певних заходів обережності, адже певні хвороби тварин можуть бути шкідливими для здоров’я людей.
Найкращими заходами захисту від хвороби оленів-зомбі для людей є уникання контакту з інфікованими оленями та усіма біологічними матеріалами, які можуть бути зараженими, а також дотримання певних гігієнічних заходів, таких як миття рук після роботи з дикими тваринами або відвідуванням дикої природи.
Боротьба з CWD важлива для збереження здоров’я дикої природи і збереження біорізноманіття, тому науковці та організації з охорони дикої природи активно вивчають це захворювання та розробляють стратегії його контролю.
Переглядів: (59)
Comments are closed.