Юлія Кархут, співачка і акторка зі Старого Самбора

Присвячується пам’яті Юлії Кархут, талановитої співачки і акторки 

Вона пройшла довгий і непростий шлях – від маленької дівчинки зі Старого Самбора до знаної артистки, що несли українську пісню на сценах міст і сіл Галичини, Волині, Полісся та навіть Польщі й Білорусі. Її життя було сповнене музики, творчості та любові до рідної культури. Це історія Юлії Кархут – нашої землячки, ім’я якої заслуговує на пам’ять та пошану.

21 січня 1905 року у Старому Самборі в родині Володимира Кархута та Марії, уродженої Сиґерич, народилася донька Юлія. Дитинство майбутньої артистки було нелегким: у перший рік життя вона втратила батька, а після повторного шлюбу матері сім’я знову пережила втрату. Марія Кархут залишилася самотньою матір’ю чотирьох дітей.

Під час Першої світової війни сім’я вимушено переїхала до Відня, рятуючись від російської окупації. Саме там Юлія пішла до школи та добре опанувала німецьку мову. Після визволення Старого Самбора родина повернулася додому.

З дитячих років у Юлії проявився неабиякий талант до співу та акторської гри. Вона навчилася нотної грамоти, здобула хорошу освіту, закінчивши вісім класів гімназії Святої Ядвіґи у Перемишлі. Далі почався її творчий шлях: сцена, театр, гастролі. Юлія працювала в Українському рухомому драматичному театрі Івана Когутяка, три роки співала в Українському хорі Дмитра Котка, вдосконалювала вокальну майстерність у професора Львівської консерваторії Романа Любинецького, а згодом – у Чехії в професора Теодора Черніка. Вона виступала в Українському драматичному театрі у Празі.

Перед початком Другої світової війни Юлія повернулася до Старого Самбора, працювала у Дрогобицькому музично-драматичному театрі, була активною учасницею культурного життя міста: співала у хорі «Сопілка», брала участь у театральному гуртку при «Просвіті». Після смерті матері вона остаточно оселилася у Старому Самборі, а в 1951 році через нещасний випадок стала інвалідом.

Попри життєві випробування, Юлія Кархут залишила вагомий слід в історії української культури. Особливо яскравим був період її роботи у Наддніпрянському хорі Дмитра Котка (1926–1929). Це були роки безперервних гастролей, під час яких українська пісня лунала в найвіддаленіших куточках Галичини, Волині, Полісся, Підляшшя та по всій Польщі. Хор виступав навіть у Білорусі.

«Галичину ми з’їздили вздовж і впоперек… Несли цю нашу пісню-історію в найглухіші закутини нашої нещасної, поневоленої України», – згадувала Юлія Кархут.

Її життя було непростим, але сповненим творчості та любові до української культури. Юлія Кархут померла 1 листопада 2000 року. Похована на міському кладовищі у Старому Самборі.

Переглядів: (483)