Історичні діячі Старого Самбора – професор Миколай Зиблікевич.
Матеріал зібрав Василь Сольчаник, мешканець Старого Самбора
До одного з найдавніших родів Старого Самбора причисляють рід Зиблікевичів. Найвидатнішою та найяскравішою постатю цього роду є Микола Зиблікевич – відомий громадський і політичний діяч Польщі та Галичини.
28.ХІ.1823 року у Старому Самборі по вул. Ячайловській, яка тепер називається Лева Галицького, народився в сім‘ї кушніра-кожухаря Шимона Зиблікевича син Микола. В цьому будинку пізніше розміщувалася контора Старосамбірського філіалу №1 Бориславського ШВГО, директором якого був Сорока Л.К., нині тут приватний магазин “Салон автозапчастин” Каспера Ігоря.
Малий Микола ріс здібним хлопцем. З семи років навчався спочатку в Старосамбірській, а потім у Самбірській гімназії, які закінчив з відзнакою. В 1846 році поступив у Львівський університет на філологічний факультет, який закінчив на відмінно. В час студії у Львові займався гувернерською роботою аристократичних домах. Свою громадсько-політичну діяльність розвинув у 1848 році за так званої «весни народів». Як здібний і талановитий випускник їде до Кракова для захисту докторату на відділ юридичного факультету.
У політичному житті Галичини та Польщі (які входили до складу Австро-Угорщини) Миколай Зиблікевич на протязі багатьох років відігравав одну з провідних ролей. Багато зробив для розбудови міста Кракова. Він перший підняв боротьбу з запровадження польської мови в державних установах замість німецької. В 1851 роціі стає наймолодшим і найздібнішим послом. Його виступи були змістовні, сміливі і гострі як бритва. Своєю невситющею працею і здібностями він здобув високе становище президента Кракова та маршала Крайового Галичини. Краків в той час був “вільним містом” – тобто собі місто-держава під протекторатом австрійського цісаря. До речі наш герой знав багато мов. Був особисто знайомим з Францом Йосифом І та часто зустрічав і супроводжував цісаря у цих візитах до Кракова та Галичину.
Наш краянин був шість років підряд крайовим президентом і маршалом Галичини. Особа Зиблікевичав той час була сенсаційною серед істориків, письменників та населення. Його називали ще “тараном”, що розбиває бюрократію австрійської політики. На посаді президента Кракова він виявив себе здібним і талановитим організатором. Упорядкував критий ринок “Сукенніца”, упорядкував славнозвісні краківськіф “Плянти”.
По хронології Зиблікевич був п’ятим Маршалком Крайовим [Галичини]. В 19-му ст. це було найвище звання і посада в Галичині. Він добре знав польську і німецьку мови. Миколай Зиблікевич був особисто знайомий з Францом Йосифом І і неодноразово, будучи Президентом Кракова, а пізніше і Маршалком Крайовим, зустрічав і супроводжував цісаря при його візитах в Краків і Галичину. (О.Глінка)
На честь Миколи Зиблікевича названо вулиці у Кракові, Львові та Старому Самборі. Жителі Кракова та сам Франц Йосиф часто нагороджували його цінними подарунками, одним з яких була шабля, ефес якої був усіяний діамантами та дорогоцінним камінням. На лезі був напис: “Obywatel Krakowa swemu Prezydentowi, dzielnemu obroncy praw narodowych, dorowi M. Zyblikiewezowi. Ww dowod wznania jego wysokich zaslug dla miasta. 1879 r.” (Жителі Кракова своєму Президентові, діючому захиснику народних прав дарують М. Зиблікевичу в знак визнання його високих заслуг для міста. 1879 р.). Також його було нагороджено дорогоцінним золотим скіпетром.
Про Миколая Зиблікевича писала польська письменниця і історик Ірена Гомоле. В його честь було викарбувано пам’ятну монету, його портрет написаний художником Яном Матейки, різні світлини збереглися і до сьогодні. Восени 1887 року в Кракові поставлено погруддя Зиблікевича, згідно моделі Валерія Гадомського, в якому зображено його в останні роки життя.
Микола Зиблікевич був щедрим на доброчинні справи. Всі свої заощадження і нагороди Микола жертвував на різні благодійні акції, був великим меценатом. Своєї сім’ї не мав оскільки вважав, що одруження завадить його суспільнно-політичній кар’єрі. До нього часто звертались мешканці Старого Самбора, яким він надавав посильну допомогу. Є підстава вважати, що завдяки його зусильлям був побудований триповерховий адміністративний будинок (тепер районнна поліклініка).
16 травня 1887 року Микола поїхав на похорон свого родича адвоката Волосянського до Старого Самбора, в дорозі застудився і захворів на запалення легенів. Помер в Кракові. Похоронений на Раковіцькому цвинтарі.
Постать Миколи Зиблікевича непересічна, небуденна, яку не можна вмістити в жадні схематичні рамки; постань прецікава. На небуденність кар’єри Миколи Зиблікевича особливе світло кидає факт, що виходець зі скромної української ремісничої родини дійшов до найвищих тодішніх галицьких становищ державних і міських…
© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2014.
Переглядів: (560)
Comments are closed.