Поезія. Загублений ранок

Автор віршів Уляна Вовчанчин (Грицюк), 1987 р.н. – член літературної студії “Бистрінь”, що діє на Іванофранківщині

Весняний вальс

 Весна танцює з вітром вальс,

Намоклий парк – старий музика.

Хай буде казка ця для нас,

З тобою до чудес я звикла.

Пригріє сонце холоднечу,

Життя розквітне під дощем…

Ти ніжно обніми за плечі,

Зігрій з турботою плащем.

***

Літо з осінню зустрілись

 Залишилося біля річки літо,

Бешкетник-вітер в схованці сидів,

Джмелі нектар смакують, як фініту –

Настояну на щедрості садів.

 Цвіркун хвалебно вечору в дарунок

Розсипав оди бісером дрібним…

Достиглим яблуком твій поцілунок –

Прийдеш до мене в сни, як пілігрим.

***

Коли до підсумків далеко

Ми ховаємо в шафі

скелети своїх необдуманих вчинків

які докором дірок-очей

повпиналися хижо в беззахисну спину

 Ми стікаємо воском

приземлених прагнень самотньо і гордо

позбавляючи душу хвилин

коли можна було б не боятися смерті

 Ми втікаємо вранці

від щирості чистих сторінок світанку

забуваючи совість

в горнятку від кави на дні

 Ми шукаємо щастя

дві маски вдягнувши йдемо в новий день

який варто прожити

жаль що треба грішити кожен день як усі

***

Щоб прокинутись щасливою

На однім твоїм плечі дрімає доля,

А на іншому – заснула я так солодко.

Нічка нам відкрила темну парасолю,

Місяць вистелив для нас кімнату золотом.

На однім твоїм плечі веселки сни п’ють,

Я ж на іншому – впиваюсь щастя зливою.

Зорі маревом світанку вранці зникнуть,

На твоїм плечі прокинуся щасливою!

***

Загублений ранок

Відпусти… Той загублений ранок

міражі перевіяв порошею,

Ти в звабливі обійми коханок –

Задля зради сьогодні запрошений.

Відпусти… Наша квітка зів’яне,

бо квітує холодними веснами,

Мить кохання твого полум’яна –

Вірність лебедів двох не принесла нам.

Відпусти… Я цим словом катуюсь.

«Це кінець!» – гордість в серці озвалася.

Відкохала… Минулось… Шкодую…

Був моїм… Вже чужий… Врятувалася!

***

А ти спробуй!

А ти спробуй зупинити день,

З рук, якщо втікає він за сонцем.

Ніч, коли підступно підійде, –

Не ставай її покірним бранцем!

А ти спробуй закохатись в час –

Виміряй секунди у каратах.

Плаче дощ, а ти послухай джаз,

Смутком не ховай себе за грати!

А ти спробуй пам’ятати сни –

Що й без мене будуть кольорові.

Я не знаю, як ще пояснить…

Що не дам надій твоїй любові.

Переглядів: (383)