Ірина Федак, журналіст.
У 1979 році в світ вперше вийшла книга Ервіна Страуса “Як розпочати власну країну”. Твір, який підняв тему самопроголошених мікродержав неодноразово перевидавався. Ця книга чимось нагадує збірник некрологів, а тому розпочнемо з оптимістичної її сторінки. Князівство Сіленд, можливо, одне з найуспішніших починань в області організації нових країн або, як їх ще називають, мікронацій.
Морське королівство Сіленд – це дві залишені після Другої світової війни військові платформи у Північному морі. Ця віртуальна держава є найвідомішою.
Для офіційних представників британської влади королівство Сіленд – це просто металева платформа, на якій у роки другої світової війни розміщувалася зенітна батарея. У 1966 році Рой Бейтс, власник кількох риболовецьких траулерів, висадився на цій платформі та проголосив себе «королем незалежної держави Сіленд». Назва його утворилося, по всій ймовірності, від англійського сі («море») і ленд («країна, земля») – «морська країна». Після відмови Бейтса від викупу, запропонованого владою Великобританії цього металевого острівця, розташованого в 16 кілометрах від східного узбережжя Англії розпочалася судова тяганина. У 1968 році британський суд ухвалив, що дія англійських законів не поширюється на Сіленд, оскільки він знаходиться за межами трьохмильної зони територіальних вод Великобританії. Сьогодні Сіленд має власний прапор, карбує монети, випускає марки. ООН відмовилася надати «королівству» членство, але паспорти Сіленду вважаються дійсними в багатьох країнах світу.
Мікронації бувають монархіями та республіками, деякі передбачають виборче право, деякі – ні. Хтось друкує поштові марки і паспорти, а хтось обмежується роздаванням титулів і збором різноманітних данин та мит.
Основним наріжним каменем спотикань, тим не менше, була та залишається територія. Інакше кажучи, бувають мікронації з землею і без. Держава без землі стає громадським рухом, ідеологією. Сіленд – це одна з небагатьох нових країн, наділена власною територією.
Історія цієї країни вражає. На початку шістдесятих в Європі з’явилася потужна альтернатива державним засобам масової інформації: комерційне радіо. Перші роки приватні радіостанції були під забороною: їм доводилося вести трансляції з кораблів, поставлених на якір у прибережних європейських водах.
Таким радіопіратом був згаданий Р. Бейтс, колишній майор англійської армії, який окупував занедбану платформу протиповітряної оборони, встановлену на двох баштах, розрахованих на проживання понад трьохсот чоловік.
2 вересня 1967 року Бейтс проголосив незалежність, назвався принцом Роем, свою дружину назвав принцесою Джоан і випустив паспорти, монети та марки. Створення країни обійшлося її уряду у майже мільйон фунтів стерлінгів. В 1999 році принц Рой разом зі своєю сім’єю переселився до Британії, а сьогодні державою Сіленд править спадковий принц Майкл.
Нижче наведу перелік вже відомих карликових країн, які не позначені на офіційних географічних картах сучасного світу.
Ладонія. Розмір цієї країни всього 0,386 квадратних миль. Шведський художник Ларс Вілкс у 1996 році оголосив про незалежності цих територій і непокору законами Швеції. Нова країна отримала назву Королівство Ладонія, сам же Вілкс створив прапор і маніфест країни. Придумана ним податкова політика свідчить, що громадяни повинні віддавати лише свої творчі здібності.
Королівство Редонда, площею 0,78 квадратних милі, має барвисту історію. Швидше за все це всього лише суміш фактів і вимислу, розроблена як письменниками, так і науковцями.
Республіка Мінерва має площу в 4 квадратні милі. Державу було проголошено в 1972 році американським мільйонером литовського походження Майклом Олівером. Передбачалися лібертаріанські принципи для нової країни (без податків, субсидій).
Домініон Мельхіседека. Малі країни часто використовувалися для приховування від податків, а то і зовсім для шахрайств, як і сталося з Домініоном Мелхиседека, площею 14 квадратних миль. У 1986 році громадяни США Девід Педлі і його син Марк створили нову державу.
Розмір князівства Балдони складає всього 0,00626 квадратних миль. Державу було проголошено публіцистом і ексцентриком Расселом Арунделом.
Фрестонія. В кінці 1970-х років маленький покинутий острів Фрестонія в районі Лондон Ноттінг-Хілл отримав всесвітню популярність після того, як оголосив про свою незалежність від решти частини Великобританії. Площа нової держави склала всього 0,0028 квадратних миль, а населення – 120 чоловік.
Країна Талосса має невизначений розмір, адже до її складу входять більша частина штату Мілуокі, деякі французькі острови і навіть Антарктида. Країна є конституційною монархією. Сьогодні, до речі, існує і Республіка Талосса, на чолі з Даль Нава.
Провінція Хатт-Рівер самопроголошена в 1970 році, відокремившись від Австралії. Тоді фермер Леонард Каслі, через введені квоти на вирощування пшениці потрапив у скрутне економічне становище. Тривалий диспут з владою призвів до того, що сім’я фермера вирішила просто відокремитися від Австралії. Для цього була знайдено прогалину в британському законодавстві.
Валахія. Мікронація представляє собою маленьку гірську область (розміром з Люксембург) у південно-східній Чехії, між Карпатами та Дунаєм. Валахія була заснована в 1997 році як найкрутіша країна для туристів. Її заснував письменник і фотограф Томас Харабіс, щоб залучити туристів в регіон.
Дрохеда – Drochedland. Територія, яка знаходиться в східній частині Карпатського хребта. Заснована 1991 року букіністом Моісеєм Айлерманом та місцевим художником L` Морісом. Дрохеда одна з самих найменших країн світу, більша частина якої покрита материковим льодом. Територія – 97.3 кв. км. Вільне від льоду узбережжя складає близько 29.1 кв. км. Населення – 2451 чол. (останній підрахунок 1991 р.). Аборигени: гобліти, афлінги. Адміністративний центр – м. Роктаун – Rocktown – 47 (1991 р.) Адміністративний поділ – 3 резервації. Офіційна мова – дрохедський діалект. Грошова одиниця – дрохедська папуга. Національне свято: День проголошення Незалежності. Дізнайтеся більше на: http://starosambir.net.ua/1201/.
Себорг. Історія держави Себорга, площею 4 квадратних милі, починається ще з Х-го століття, коли невеликій ділянці в Північній Італії була надана незалежність для того, щоб місцеві ченці могли спокійно будувати монастир. Через 700 років ця земля була включена до складу Королівства Сардинія. Однак історики Себорги стверджують, що офіційно їх князівство до складу Італії ніколи не входило. Фактично Себорга стала членом сучасної Італії в 1946 році, але в 1960 влада невизнаної князівства почали боротьбу за свою незалежність.
Королівство Енклава є наймолодшою у світі мікронацією. Крихітна смуга нічийної землі між кордонами Хорватії та Сербії тепер має власну назву та аж 134 громадянина. Але з початку квітня 2016 року, тобто з самого заснування, вже 5 тисяч людей захотіти стати енклавцями.
Імперія Аустеназія. Самопроголошена держава заснована в 2008 році Террі Остіном та його сином Джонатаном. Батько став імператором, а його спадкоємець – прем’єр-міністром. Аустеназія відділилась від міста Саттон в південному Лондоні і тепер може похвалитися понад десятком міст, територій навіть у Австралії та Алжирі.
Республіка Льодовик. Ця мікронація сформована активістами «Грінпіс» у високогірних районах Анд – між аргентинськими і чилійськими кордонами у 2014 році. Своєю появою республіка має завдячувати пропагандистській кампанії проти гірничовидобувних корпорацій, які забруднювали навколишнє середовище. Зараз вона випускає свої власні паспорти.
Вангомомона. У 1989 році в ході перегляду адміністративних меж новозеландська влада вивела селище Вангомомона з підпорядкування регіону Таранакі і включила його в регіон Манавату-Уангануї. Рішення викликало протест з боку всіх 172 жителів селища і призвело до проголошення суверенної Республіки Вангомомона.
Сьогодні з різних причин проблема будівництва нових держав знову стає актуальною. У 2003 році в м. Гельсінкі, в будинку Конференції з безпеки та співробітництва в Європі, відбувся саміт мікронацій. В ньому приймали участь вже згадане князівство Сіленд, королівства Ельгаланда і Варгаланда, Держава у часі НСК, Ладонія, Транснаціональна Республіка і Держава Саботажу.
У міжнародному праві, ознаки державності певної території закріплені у статті 1, Конвенції Монтевідео: постійне населення; визначена територія; власний уряд; здатність вступати у відносини з іншими державами. Також третьою статтею цієї Конвенції, зазначається, що: «політичне існування держави не залежить від визнання іншими державами». А отже, будь-яке утворення, що відповідає критеріям викладеним у першій статті, можна розглядати, як суверенну державу, не залежно від визнання його з боку іншої держави. Принципи територіальної цілісності не забороняють відокремлення від вже існуючих держав в односторонньому порядку, а лише заявляють, що інші держави, не можуть заохочувати до сепаратизму чи відчужувати частину території шляхом військового втручання, як наслідок у сучасному світі існує понад 400 крихітних віртуальних держав та республік.
Сучасні політологи не відкидають думку про те, що мікро-державі передував природний стан людей. Вони розглядають таку державу як продукт людського розуму і діяльності, зумовленої прагненням людей до виживання у сучасному індустріальному світі. Можна так описати цей варіант договору державотворення, як договір людей один з одним, усіх з усіма, що передбачає невідчуження, збереження природних прав за індивідами. У будь-якому разі проголошується забезпечення природних прав та свобод особи в межах новоствореної держави – це і визначає прогресивність цієї теорії.
Коріння таких ідей сягає в глибоку історичну давнину. Ще у VI ст. до н. е. китайський мислитель Лао-цзи, засновник школи даосизму виходив з того, що людина – частина природи, і знаходить своє щастя у єдності з природою. Цивілізація, за його вченням, є джерелом нещасть, бо людина втрачає спокій. Держави повинні бути маленькі, з не чисельним населенням.
Лао-цзи сьогодні називають одним із перших анархістів за його засудження доцільності існування держави. Ідея даосизму передбачала створення міні- держав на рівні сіл, общин, а її правителям рекомендувалося якнайменше втручатися у природний плин життя.
Дочитуючи статтю вартує задуматися: кому та навіщо потрібні такі форми самореалізації людей?
Мікронаціі – це фактично експериментальний стартап, місце для експериментів і прояви індивідуальності. Це спосіб людського самовираження і прояву автономії. Не варто романтизувати мікронаціі або говорити, що вони пропонують рішення у вигляді кращого світу, але це частина важливої тенденції. На них варто дивитися як на цікавий феномен – це і критика традиційних політичних структур, і спроба вибратися з існуючої реальності. Їх створюють звичайні люди з усього світу, які намагаються запропонувати альтернативу існуючим формам держави. Між реальними країнами завжди є якийсь антагонізм – наприклад, як зараз між Росією і Заходом. Подібні протистояння можуть тривати століттями. Творці мікронацій хочуть уникнути цього антагонізму, бо втомилися брати участь у вічній політичній грі.
При підготовці статті використано енциклопедичні матеріали різних Інтернет видань, які стосуються карликових держав та самопроголошених мікронацій.
Переглядів: (246)
Comments are closed.