Новітня історія Старого Самбора: 1980-ті роки: соціально-побутове забезпечення міста

В березні 1985 року, після смерті К.У.Черненко Генеральним секретарем ЦК КПРС став М.С.Горбачов. Закінчилася п’ятирічка, прозвана в народі «п’ятирічкою пишних похоронів».

Керівництво взяло курс на активізацію внутрішній і зовнішній політики СРСР, на відновлення та зміцнення авторитету партії і державної влади всередині суспільства і на міжнародній арені. Вперше новий курс був проголошений у квітні 1985 р. на пленумі ЦК КПРС потім конкретизований на XXVII з’їзді КПРС (1986 р.) і втілився в план 12-ї п’ятирічки (1986-1990 р.р.). Він отримав назву «курсу на прискорення соціально – економічного розвитку країни».

Колосальне, навіть гарячковий зміна атмосфери в суспільстві стало видно неозброєним поглядом. Треба назвати найяскравіші в емоційному плані події наступних років, щоб зрозуміти, який ривок зробила країна з безодні, в яку сама себе загнала.

У 1987 р. було вирішено змінити провалену «концепцію прискорення» на «концепцію перебудови». У 1987-1988 рр. перебудова зводилася до «радикальної економічної реформи». Ідея перекладу жорстко централізованого, планового – державного господарства на ринкову, товарно-грошову основу в рамках соціалізму стала стрижнем концепції перебудови.

Був прийнятий Закон про державне підприємство, давав великі права підприємствам і трудовим колективам. Потім послідували Закон про кооперацію і Закон про індивідуальну трудову діяльність (ІТД). Верховна Рада СРСР приймає постанову «Про концепцію переходу до регульованої ринкової економіки в СРСР». Однак це призвело не тільки до входженню в ринок нових вільних підприємців, але і до фактичної легалізації «тіньової економіки», головне місце в якій займали представники номенклатури, накопичили величезні кошти ще в доперебудовні часи на корупцію і казнокрадство.

Перші спроби радянської влади визначити стратегію розвитку Старого Самбора були втіленні у Генеральному плані  м. Старий Самбір. Документ був розроблений у 1965 році Львівським філіалом інституту «Діпроміст» та використовувався до 1989 року. На момент розробки цього генплану м. Старий Самбір представляв собою районний центр з численністю населення 3,8 тис.чоловік, територією 192,49 га, житловим фондом 27,7 тис.кв.м.

На цей час промисловість міста не мала єдиного місця зосередження (промислової зони). Централізоване водопостачання і каналізація, а також очисні споруди в Старому Самборі були відсутні. Місто не було газифіковане. Із 1,3 тис. чоловік містоутворюючих кадрів 344 людини було зайнято в промисловості.

На період 1965-1990 рр. проектом передбачався дальший розвиток Старого Самбора, як промислового центру Прикарпаття, з підприємствами харчової, лісової та легкої промисловості.

На перспективу до 1990 року чисельність населення повинна була скласти 6,0 тис.чоловік.  Фактично станом на 12 січня 1989 року чисельність населення склала 5,7 тис.чоловік, житловий фонд – 87,1 тис.м.кв. загальної площі, а середня житлова забезпеченість – 15,2 м.кв. загальної площі на 1 людину. Скорочується чисельність працездатного населення, зайнятого в домашньому і особистому допоміжному господарстві з 7,8%  до 5,0%, а процент пенсіонерів, які приймають участь у суспільному виробництві зростає до 40% вікової групи.

Із об’єктів культурно-побутового обслуговування за період 1965-1989 рр. в місті побудовано дитячий садок на 140 місць, універмаг і здійснена добудова середньої школи. В Старому Самборі розташовано ряд установ та організацій, значення яких розповсюджується за його мережі: райвиконком, райком КПУ, райплан, райфінвідділ, народний суд, районна лікарня і т.д.

Ємкість деяких існуючих установ та підприємств обслуговування недостатня для населення Старого Самбора і всього адміністративного району. Крім того перевантажені готель, будинок культури, бібліотека, районна лікарня, ряд магазинів продовольчих товарів, розташовані в малоприданих до експлуатації приміщеннях.

Для прикладу таблиця: Склад та кількість фізкультурно-спортивних споруд загальноміського спортивного центру.

Показником добробуту стає централізоване теплопостачання. В Старому Самборі централізованим теплопостачанням забезпечується вся багатоповерхова житлова забудова, громадські заклади, частково малоповерхова забудова та промислові об’єкти. Джерелом теплопостачання служать індивідуальні та групові котельні. Станом на 01.01.1990 року в місті нараховується 9 опалювальних і 9 промислових котельних. Централізованим теплопостачанням охоплено 21% загальної площі.

У другій половині 70-х – на початку 80-х років мали місце позитивні зрушення в торгівлі.

Зміцнилася матеріально-технічна база торгової мережі, внаслідок чого значно зросла кількість торговельних підприємств. Споживчій кооперації, наприклад, у вирішенні проблем, крім державних органів, допомогу надавали підприємства, колгоспи і радгоспи, за кошти яких будувалися нові магазини, їдальні, хлібопекарні.

Завдяки підвищенню заробітної плати зросла і купівельна спроможність населення.

Особливо активно в цей час забезпечувався зростаючий попит трудівників міста і села на господарський інвентар і товари культурно-побутового вжитку. Зокрема, попитом у населення користувалися телевізори, радіоприймачі, холодильники, пральні машини, які з’явилися майже в кожній сім’ї.

Збільшення кількості товарів вимагало появи нових, більш досконалих і ефективних форм торгівлі. Внаслідок цього з’явилися магазини самообслуговування, універмаги, універсами з широким асортиментом товарів. Разом з торгівлею розвивалося і побутове обслуговування. Служба побуту перетворилася на важливу галузь народного господарства. Великою популярністю у населення стали користуватися створені в цей період будинки побуту, побутові комбінати, фірми побутових послуг.

Доречі, як тоді відзначали свята? З ранку в ці дні радянський народ йшов на парад. Стрункими дружними колонами по черзі повз трибуни проходили всі міські організації, в тому числі, школярі, студенти і ветерани. З трибун їх вітало вище керівництво міста, і у відповідь все весело і дружно кричали «Ура!».
Після такого параду для трудящих проводили масові гуляння з різними конкурсами, вікторинами та невеликими пам’ятними подарунками.

Тут же можна було поїсти шашлики, випити сто грам і заспівати свої улюблені народні пісні.

Потім все дружніми компаніями розходилися подомівках, де тривало основне застілля. Хоча на радянських столах і не було безлічі делікатесів, але кожна господиня намагалася приготувати до цього дня щось особливе.
Решта свята в СРСР, в цілому, відзначалися подібним же чином. Єдине, що святкувалися вони набагато скромніше, в тісному родинному колі чи в гостях у близьких людей.

Так як свят було мало, народ чекав кожну знаменну дату з нетерпінням.

Переглядів: (1026)