Історія зниклого села Бучів біля Старого Самбора.
До села Бучів (Самбірщина), де проживає 21 польська родина, досі немає доброї дороги та школи. Діти змушені долати 6 км до навчального закладу в Старій Солі або 2 км до української школи, яку польські батьки уникають.
У 1935 році селяни заснували Читальню Товариства народної освіти (просвітницької організації польської громади кінця ХІХ – початку ХХ ст.). Громада села Бучів прагне збудувати Народний дім і відкрити місцеву школу. Землю вже подаровано, але потрібні кошти. Мешканці просять про допомогу: “Пожертвуйте, хто скільки може. Бог заплатить!”
Після публікації матеріалу Історія зниклого села Бучів електронна газета отримала новий лист від пана Michał Stilger (Міхал Стілґер) з Польщі. Наш добрий знайомий віднайшов статтю з газети Nasza Praca 18.04.1937, яка розкриває нові сторінки історії колонії Бучів. Публікуємо переклад.
Без школи і доріг
Лист із Колонії Бучов (пов. Самбірський)
Колонія Бучов заселена тридцятьма двома господарями, з них двадцять один — поляки. Решта — українці. Ми позбавлені будь-якого, майже повністю, транспортного сполучення. Маємо лише одну польову дорогу (вигін), яка з’єднує Бучов із громадою Стара Ропа, що знаходиться за чотири км від Бучова, проте під час дощів ця дорога перетворюється на ріку. Відсутність сполучення ускладнює, зокрема, діяльність Читальні Товариства народної освіти в Бучові, адже це утруднює приїзд освітнього референта з Кола T.S.L. у Старому Самборі, що за сім кілометрів від Бучова.
Другою болючою проблемою є відправлення дітей до школи. До школи в Старій Солі — шість км. Узимку дітям важко туди добиратися, а влітку їх постійно зачіпають українські пастухи. Справді, до школи в Старій Ропі ближче — два км, але батьки туди дітей не посилають, бо там викладають українською мовою. А поляки з Бучова змушені стояти на варті доброго виховання своїх дітей у любові до Батьківщини.
Ще не минуло й два роки від заснування Читальні T.S.L. у Бучові, однак усі господарі вже є членами цієї Читальні.
Читальня виникла завдяки представникам Кола T.S.L. у Старому Самборі: начальнику залізничної станції Олександру Шнейдрові, голові Кола інж. Якубовичу Ласковському, які прибули до нас 26 травня 1935 р. і пояснили потребу створення Читальні. Управління з головою Владиславом Дубасом на чолі відразу ж узялося за організацію Читальні цілими родинами. Ми щиро дякуємо, однак дуже відчуваємо відсутність дороги, бо як ми організуємо танцювальний вечір, то з-за меж Бучова ніхто не може доїхати польовою дорогою. Немає також відповідної зали для проведення забав, вистав тощо. Приміщення Читальні Т. Ш. О. ми орендуємо за 20 зл. на рік від п. Яна Фредлевича, який надав його не заради прибутку, а як громадянин і член Читальні, хоча за таку суму складно утримуватися, бо сам він із родиною живе в тій самій кімнаті. Сподіваємося, що всі ці труднощі за підтримки Кола T.S.L. у Старому Самборі та нинішнього голови Читальні, вчителя Володимира Кулєжицкого з Бучовини, будуть подолані.
Голова Кола інж. А. Шнайдер і інж. Я. Ласковський нині докладають усіх зусиль, щоб збудувати Народний Дім. Землю під будівництво надає п. Пйотр Синьовка. Ми складаємо йому за це найщирішу подяку.
Нинішній голова Читальні В. Кулєжицький дбає про місцеву школу в Бучові. Сьогодні діти після завершення п’яти класів народної школи в Старій Солі повертаються з підірваним здоров’ям. Так не повинно бути. Якщо сільська молодь не буде повністю здоровою і освіченою, не слід сподіватися кращого завтра, бо ці хлопці, виховані в дусі любові до Вітчизни, завтра стануть зі зброєю в руках захищати кордони Польщі.
Рятуймося разом! Звертаємося до місцевої Читальні Т. Ш. О. про пожертву хоча б найменшої суми на будівництво Народного Дому в Бучові.
Пожертвувачам наперед щиро дякуємо словами польськими: “Бог заплатить!”
Дарунки просимо надсилати за адресою:
Управа Читальні Товариства народної освіти у Бучові, біля Старої Солі.
Павел Синьовка
Довідка S.V. Товариство народної освіти T.S.L.: громадсько-політична організація польського народу на зламі ХІХ-ХХ ст. Товариство поширило свою діяльність у Львові, в містах і сільській місцевості Галичини у 1881-1914 роках. У 1904 р. Товариство мало 517 читалень і бібліотек. Статутні цілі реалізовувалися шляхом проведення лекцій, читань, бесід, популяризації читання, читання вголос уривків творів, святкування національних ювілеїв, аматорських театральних вистав. З’ясовано, що Товариство мало ліберально-демократичне спрямування, до роботи організаційних структур були залучені професори Львівського університету та Політехніки. Прослідковано діяльність афільованого з Товариством – Товариство народних читалень, яке швидко зростало та потребувало організаційних змін для ефективнішої просвітницької роботи в окремих осередках своєї діяльності. Доведено, що читальні Товариства були продуктом саме польської праці та освітньої думки. Від початку свого існування вони ставили перед собою суто культурно-освітні цілі.
Наприкінці ХІХ ст. в Галичині посилюється просвітницька кампанія. Програма модернізації польського суспільства набувала нових масштабів. Саме в окреслений період були створені освітні товариства: Товариства народної освіти (ТОЛ) у Львові (1881), Кракові (1882) і Тарнові (1882), Товариство хліборобських гуртків (1882), Мацеж Польська (1882).
У Галичині серед усіх розділених земель Польщі, склалися найсприятливіші політичні умови для існування польського національного життя. Характерною рисою громадської культурно-освітньої діяльності була цілковита інтеграція з усім життям народу. Не було чіткої межі, де закінчувалася просвітницька діяльність і починалася політична.
Переглядів: (73)
Comments are closed.