10 мільйонів українців стали вимушеними мігрантами або близько 25 % населення України.
За оперативними даними ООН, станом на 1 січня 2024 р., кількість вимушених мігрантів з України становила 10,0 млн осіб або близько 25 % населення України 2021 р. і за своїми обсягами була найбільш масовою вимушеною міграцією в Європі з часів Другої світової війни. При цьому за вектором переміщення населення зовнішня вимушена міграція займає левову частку, оскільки за кордон у результаті вторгнення рф на територію України виїхало майже 6,4 млн осіб (63,3 %), в той час як в межах України залишили свої помешкання 3,6 млн мешканців. Упродовж 2023 року простежувалась тенденція скорочення кількості ВПО (в межах країни із 5,3 млн до 3,6 млн осіб) та зростання кількості зареєстрованих вимушених мігрантів закордоном.
Такі дані були використані у дослідженні ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М. І. Долішнього НАН України».
У аналітичній записці інституту зазначається, що надвисокий рівень міграційної активності населення України в умовах повномасштабного вторгнення рф на територію України критично негативно вплинув на параметри демографічного та соціально-економічного розвитку України. Деформація екістико-поселенського простору країни та статево- вікової структури населення України у бік старших вікових груп, деградація шлюбно-сімейних відносин унаслідок виїзду значної кількості жінок і дітей, а також мобілізації чоловіків стали каталізаторами посилення деструктивних соціально-економічних явищ.
Сучасна міграційна криза набула критичних розмірів і у порівнянні з іншими кризами є загрозою послаблення економічної, у т.ч. демографічної, безпеки країни. Це актуалізує потребу оцінювання поточних демографічних втрат, а також розробки заходів і пропозицій, які слугуватимуть основою для формування державної політики рееміграції та інтеграції вимушених мігрантів з орієнтацією на нівелювання втрат людського потенціалу, особливо інтелектуально-кадрового. Водночас реалізація політики збереження людського потенціалу дозволить забезпечити процес економічного відновлення та розбудови країни у поствоєнному періоді.
Готовність українців виїхати в пошуках безпеки за кордон змінювалась упродовж 2022-2023 рр., на що впливали різні чинники, зокрема рівень безпеки на тій чи іншій території, забезпеченість основними інфраструктурними послугами та місцем праці, сформованість (дієвість) системи соціального захисту та рівень покриття базових фінансових потреб вимушених мігрантів на територіях їх тимчасового перебування.
Матеріал на підняту тему:
Трудові мігранти – круг порятунку чи якір?
Демографічний портрет типового емігранта зазнав значних трансформацій упродовж 2021-2023 рр. До 2021 р. міграційна мобільність і готовність населення до переїзду закордон у більшій мірі формувалася під впливом дії соціально-економічних чинників, а, відтак, левову частку довоєнних мігрантів становили чоловіки у працездатному віці. Натомість, вимушений мігрант воєнного періоду – це переважно жінки у віці 30-40 років з дитиною або багатодітні сім’ї, які здебільшого погано володіють державною мовою країн-реципієнтів, мають низький рівень соціально- економічної опірності та лінгвістично-психологічної адаптивності до приймаючого соціуму.
Із 4,2 млн вимушених переселенців, зареєстрованих у країнах ЄС станом на 2023 рік, на дітей у віці до 18 років припадає 1,6 млн осіб або 37 %, ще 1,1 млн та 1,5 млн мігрантів здійснили вимушений переїзд у віці 18-34 рр. та 35-64 рр. відповідно. Водночас населення пенсійного віку характеризується порівняно низьким рівнем залученості до міграційних процесів, так як у віковій групі понад 65 років у країнах ЄС зареєструвалось за програмами тимчасового захисту лише 230 тис осіб. У статевому зрізі практично у всіх вікових групах понад 18 років переважають жінки.
Втрати людських ресурсів у поточних обсягах (за період 2022-2023 рр. виїхали з України та отримали статус тимчасового захисту у країнах ЄС близько 20 % дітей та 18,7 % і 13,3 % жінок у віці 18-34 рр., 35-65 рр. відповідно, які у 2021 р. проживали в Україні) можуть мати катастрофічні наслідки для збереження людського потенціалу України.
Найбільшими країнами-реципієнтами дорослого населення жіночої статі (близько 80 %) в умовах війни рф проти України були Італія, Польща та Литва, а для чоловіків – Угорщина, Португалія, Ісландія, Франція та Румунія.
В той час як 7-10% вимушених мігрантів вже вирішили залишитись за кордоном, більшість мігрантів наразі схиляються до повернення.
Зазначається, що найбільша частка вимушених мігрантів будуть готові повернутись вже після перемоги. Для них головною проблемою є питання безпеки, натомість люди, котрі вже повернулись у рідні регіони, вказують на складні умови у місцях повернення.
Згідно з результатами різних опитувань, наявність добре оплачуваної роботи і відносно вищий рівень життя в Україні, сприятиме поверненню наших співвітчизників. Проте із плином часу, все більше працездатних українців знаходять роботу за кордоном, що не сприяє їх намірам повернутися, особливо серед висококваліфікованих кадрів.
Переглядів: (42)
Comments are closed.