Після анексії Росією АР Крим та втрати контролю над частиною території Донецької та Луганської областей в нашій країні з’явилися велика кількість людей, які змушені залишити місця свого постійного проживання і переселитись до інших регіонів України. Оселилися такі люди і в Старосамбірському районі. Скільки таких людей, і де вони знайшли для себе притулок?
На території Старосамбірського району проживає 47 сімей в загальній кількості 100 осіб, які набули статусу внутрішньо переміщених осіб, з них: 40 осіб з Донецької області, 37 осіб з Луганської області, 22 особи з Криму.
Це 49 жінок та 51 чоловік, які належать до різних соціальних груп: 5 інвалідів, 22 пенсіонери, 37 дітей та 26 осіб працездатного віку. В приватному секторі проживає 40 таких сімей в кількості 84 особи, та 7 сімей в кількості 16 осіб, з них 8 дітей поселено у гуртожиток при Стрілківській загальноосвітній школі, таку інформацію оприлюднила заступник начальника управління Соціального захисту населення Старосамбірської райдержадміністрації Людмила Вечорка.
Станом на 01 люте 2017 року адресну допомогу на проживання отримують 38 внутрішньопереміщених сімей з яких 18 пенсіонерів, 15 сімей з дітьми, в тому числі чотири багатодітні сім’ї. Управлінням соціального захисту нараховано та виплачено адресної допомоги на проживання та виплату житлово-комунальних послуг 749,8 тис.грн.
Сьогоднішні проблеми вимушених мігрантів мають не лише кількісний, але і часовий вимір. Люди, які залишають свої домівки, всеж сподіваються, що це ненадовго й що вони ось-ось туди повернуться, насправді переважна їх більшість перебувають вдалині від дому вже по кілька років і усвідомлюють, що найближчим часом повертатися їм буде нікуди. Основна проблема більшості з них це неможливість знайти роботу за спеціалізацією, до прикладу на Старосамбірщині працевлаштовано лише 4 особи.
Психологи розрізняють декілька основних моделей поведінки цих людей. Умовно їх можна поділити на адаптантів, утриманців та тимчасових переселенців.
Перша категорія – це тип переселенців, які намагаються повноцінно жити у новому соціальному середовищі на новій території. Найчастіше вони самі винаймають житло, шукають роботу або організовують власну справу. Здебільшого це молодь без сім’ї, що легко адаптується, переключається, знайшовши підробіток або постійну роботу. Їх соціалізація відбувається успішно, вони легко набувають нових знайомих, друзів. В перспективі вони орієнтовані закріпитися за фактичним місцем перебування, створювати сім’ї.
Утриманці. Цей тип переселенців переслідує єдину мету – вижити завдяки своєму статусу, максимально отримати усі можливі допомоги та соціальні гарантії від держави. Невпевненість у власних силах і перевага інстинкту виживання входить у звичку і стає життєвою стратегією. Загалом вважається, що таких половина або більша половина від всіх переселенців.
Тимчасові. До цього типу вимушенопереселених осіб належать переселенці, які орієнтовані на повернення додому. Вони живуть в очікуванні дива, часто в депресії та мріях повернутися назад додому. Мають хронічний посттравматичний синдром та потребують психологічної допомоги і стимулювання. Такі переселенці не можуть, а частіше не хочуть, адаптуватися.
Переглядів: (110)
Comments are closed.