Настало літо – час пересідати на велосипед. Куди на ньому їхати – на роботу, або в гірський похід, вже справа ваша. Але від того, для яких саме завдань ви маєте намір використовувати двоколісного друга, буде залежати ваш вибір.
Велотуризм отримав популярність завдяки популяризації самого велосипеда як екологічного і дуже зручного виду транспорту. Це задоволення не надто дороге. Найбільш витратною є купівля самого велосипеда, а тому такий вид активного відпочинку підійде абсолютно усім. Досить зібрати рюкзак з необхідним мінімумом туриста, і рукотворні і природні пам’ятки відкриються вашим очам.
Велотуризм тільки для неосвідченої людини здається легкою прогулянкою. Крутиш собі педалі, дивишся довкола, вивчаєш місцевість і радієш життю. Насправді на шляху велотуриста може виникнути будь-яка небезпека – автомобіль, повалені дерева, каміння, злі пси. Не згадую вже про паскудну погоду. Чому з кожним роком все більше людей обирають цей вид відпочинку? Напевно, тому що він дає відчуття свободи – пересування, спілкування. Ти береш на себе відповідальність за свою долю. Ти і дорога, ти і ровер. Вперед в невідомість, що чекає за поворотом.
Ще одна важлива інформація для початківців: є кілька видів велотуризму. Всі вони за своєю суттю схожі – подолання перешкод за допомогою велосипеда. Але між ними є деякі суттєві відмінності.
Наприклад, цивілізований велотуризм – це звичайні прогулянки по місцевості, яка найкраще підходить для цього виду транспорту. В дорозі ніяких пригод. Тільки свіже повітря і красиві пейзажі. Для початківців – саме те.
Спортивний велотуризм, який, щоправда, занепадає, змушує людей ставити рекорди. Потрібно за певну кількість часу подолати потрібну відстань. Стан наших доріг ставить під сумнів його існування. Велотуризм гонщика – це коли мандрівники не звертають уваги на пам’ятки, а виключно їдуть, їдуть і їдуть. Для них головне – подолати задану відстань. Вони з’їдають простір, як школяр, який на ходу жує котлету.
Байкерський туризм дозволяє перевірити потужність свого транспорту. Мандрівник вибирає підходящу для свого двоколісного друга трасу і вичавлює з неї максимум. Так змагаються між собою байкери або стрітрейсери, красуючись один перед одним технікою.
Експедиційний вибирають люди, які люблять долати перешкоди. Це можуть бути гори, льодові поля, замерзлі озера і т.д. Для таких мандрівників найкраща нагорода – пройдений маршрут. Після чого вони з радістю прокладають собі новий, більш складний. Для досвідченіших туристів випробуванням стане маршрут по наших Карпатах. Дороги з піску і гравію, в сезон дощів або танення снігу вони стають малопрохідними. Тоді можна відчути усю силу природної стихії. А з пізньої весни до ранньої осені насолодитися красотами гірських пейзажів Старосамбірщини зможе навіть велотурист-початківець.
І на останок окрема дисципліна велосипедного спорту, яка має всі шанси прижитися на наших довколішних гірських кручах – Даунхіл.
Швидкісний спуск на гірських велосипедах – даунхіл, одне із найяскравіших і найекстремальніших занять у світі спорту. Суть швидкісного спуску досить проста — з’їхати з гори якнайшвидше. Однак, це не так легко, як може здатися. Даунхіл вимагає досить серйозної підготовки від спортсмена. Основне тут — це техніка керування велосипедом, хоч і фізична підготовка дуже важлива. Середня швидкість руху — 36 км. за годину, максимальна — 60км. Перепад висот становить близько 80 метрів. Задоволення від катання, а також його безпека залежать не тільки від велосипеда, а й від екіпіровки. Досвідчені велосипедисти радять обов’язково надягати шолом і на вулицях міста і під час мандрівок лісовими стежками.
Зупинимося на виборі самого велосипеда. За призначенням їх прийнято ділити на декілька класів. Ділення це трохи умовне, однак, існує.
Дорожні ровери
Відрізняються легкої рамою, великими тонкими колесами і крихкою на вигляд конструкцією. На них ставиться багатошвидкісна коробка передач, що дозволяє отримати максимальну швидкість в різних умовах при мінімумі зусиль. Дорожні велосипеди народжені для того, щоб швидко пересуватися по асфальту. Бездоріжжя, акробатика, агресивна їзда – не для цих аристократичних транспортних засобів. Зате їм немає рівних по швидкості на рівному якісному покритті.
Гібриди
У результаті спроби пристосувати дорожній велосипед для прогулянкових поїздок по паскудних дорогах був створений так званий гібрид. Ці велосипеди призначені для катання по помірно пересіченій місцевості: грунтовими дорогами і лісовими стежками. Це компромісний варіант з більш сильною рамою, більш широкими колесами. Він оптимальний для пересування в місті і сільських прогулянок. Але для агресивного катання конструкція гібридів недостатньо міцна.
Гірський ровер
Найбільш безкомпромісними велосипедами є гірські. Мода на цей тип призвела до того, що саме вони зараз представлені на ринку найширше. При тому, що більшість «роверистів» не використовують весь діапазон їхніх можливостей – агресивну їзду по бездоріжжю, швидкісні спуски, акробатику. Гірські велосипеди відрізняються жорсткою посиленою рамою, невеликими широкими колесами для забезпечення максимальної міцності і прохідності. На дорозі вони поступляться в швидкості гібридам і дорожнім велосипедам, але зможуть забратися в такі нетрі, де будь-який інший двоколісний транспорт просто розвалиться від навантажень.
Веломаршрути Старосамбірщини:
Старий Самбір – Тершів (водоспад) – Лаврів (монастир);
Старий Самбір – Спас (Чортів Камінь);
Старий Самбір – Бусовисько – Стрілки – Недільна;
Старий Самбір – Розлуч;
Старий Самбір – Созань – Воля.
Старий Самбір – Стара Сіль (лікувальна вода).
Переглядів: (262)
Comments are closed.