Арбалет (фр. arbal?te від лат. arcaballista, arcus – “дуга” і ballisto – “кидати”, інші назви – самостріл або балестра) – різновид метальної холодної зброї. Це механічний лук, складається з дерев’яного ложа (із закріпленим всередині нього спусковим механізмом), обладнаного пазом для стріл. На кінці ложа закріплені пружні елементи (плечі), виготовлені з рогу, дерева або сталі.
Екскурс в історію
Перші арбалети, іменувалися “гастрофетами” (“черевними луками”) з-за того, що для впливу на важільний механізм зведення стрілку доводилося навалюватися на нього животом, були винайдені в Сіракузах в V столітті до нашої ери, широко використовувалося в елліністичний період. Під час панування римлян гастрофет був забутий (використовувалися тільки карробалисти (гігантські арбалети, встановлені на вози).
Лише в III-V ст. н.е. арбалети, іменовані манубалистами, знову стали застосовуватися римлянами в бою. Ця зброя використовувалася в Європі аж до VI, потім знову була забута на кілька століть – до початку хрестових походів.
Паралельно в Китаї в II столітті до н. е .. (згідно з деякими письмовими джерелами – в IV столітті до н. е..) також було винайдено подібну зброю. Китайські арбалети з успіхом використовувалася для боротьби з гунами (період династії Хань).
Наша доба
Захоплення стрільбою з арбалета в Європі стало зростати після Другої світової війни. Міжнародний арбалетний союз (International Crossbow Shooting Union (IAU)), спочатку об’єднував тільки стрільців матчевого напрямки, був створений в 1956 році в Бельгії, а через 2 роки відбувся перший чемпіонат Європи з цього виду спорту.
Саме під час цих змагань були вироблені правила стрільби з арбалета. З 1977 року під юрисдикцією IAU проходять змагання і з польової стрільби. Чемпіонат світу з цього виду спорту вперше було проведено в 1979 році в Лінці (Австрія).
Правила стрільби з арбалета були розроблені в 1958 році. Так, однак, лише через майже 20 років (1977 року), базуючись на досвіді багатьох змагань Міжнародний арбалетний союз остаточно затвердив правила змагань з даного виду спорту.
Змагання у стрільбі з лука та арбалета багато в чому схожі. Так, особливо якщо мова йде про польових арбалетах (вперше з’явився в США; стрільба з даного виду зброї була визнана як офіційна дисципліна в 1979 році). Змагання в цих різновидах стрілецького спорту проходять на відкритому повітрі і в закритому приміщенні, причому різниця в дистанціях не так вже й велика: 35, 50 і 65 м на відкритому повітрі, 10 і 18 м в приміщенні (лучники відповідно змагаються на дистанціях 30, 50,60, 70, 90 м, а також 18 і 25 м в приміщенні). Та й п‘ятиколірна мішень схожа на ту, яка застосовується під час змагань лучників. Її діаметр може становити 25 см (для стрільби в приміщеннях) і 60 см (для змагань у влучності на відкритому повітрі). Навіть стріли для польових арбалетів оперені, як і стріли лучників. Змагання по 3-Д мішенях (тривимірним зображенням тварин, розставлених вздовж траси, по якій повинні пройти стрілки, виглядаючи цілі і “на око” визначаючи відстань) також проводяться за тими ж правилами, що і змагання такого роду у лучників. А ось змагання в матчевому класі (цей дивізіон існує з 1956 року) проводяться неопіреними стрілами особливої форми (товщина їх плавно змінюється від 12 мм в головній і хвостовій частині до 5 мм посередині, а наконечники забезпечені різьбленням, що запобігає можливість відскакування такої стріли від мішені). Стрілянина проходить або в приміщеннях або на спеціально обладнаних стрільбищах на дистанціях 10 і 30 метрів по мішенях, діаметр яких становить 13,97 см, області “десятки” – 13,7 мм, я “яблука” (зазвичай, чорного кольору) – 9,7 мм. та й кількість стріл, випущених стрілками за одну серію пострілів, різне – лучники повинні випустити від 3 до 6 стріл, арбалетники – по 30 стріл.
У змаганнях можуть брати участь тільки стрілки, озброєні польовими або матчевими арбалетами. Хоча в наші дні існує поділ арбалетів на спортивні (польові і матчеві), мисливські та малопотужні арбалети, використовувані для розваг, перші два класи цілком взаємозамінні. Оскільки за характеристиками мисливські та польові арбалети багато в чому схожі, в деяких змаганнях можуть приймати участь спортсмени, які використовують мисливські арбалети. Головна умова – зброя має відповідати певним вимогам: маса арбалету не повинна перевищувати 10 кг, тятива не металева і не забезпечена пристроями для додання стрілі додаткового прискорення, сила натягу не більше 47 кг, довжина прицільної лінії повинна становити не більше 720 мм, довжина стріли – 304 від до 457 мм. А стрілянина по 3-Д мішенях і зовсім проводиться виключно з мисливських арбалетів. В той же час і на полюванні можна часом зустріти стрілка, озброєного польовим арбалетом.
Стрільба з арбалетів проходить на 3 різних дистанціях. Тільки якщо мова йде про стрілянину з польових арбалетів на відкритому повітрі. У цьому випадку стрілки змагаються у влучності на дистанції 35, 50 і 65 м. Для стрільби в приміщенні дистанцій дві – 10 і 18 метрів. Якщо ж стрілянина ведеться з матчевих арбалетів, змагання хоч і складаються з 3 етапів, але дистанцій всього 2 – перша частина змагань ведеться по мішенях, відстань до яких складає 10 м, друга і третя – по цілі, яка відповідає на 30 м (спочатку з положення “стоячи”, потім – “з коліна”).
Під час змагань з стрільби з арбалету для натягу тятиви спортсмени не повинні використовувати будь-які пристосування. Таке правило діє тільки в змаганнях з польової стрільби. Багаторазове зведення арбалета, що вимагає чималих зусиль, не тільки призводить до фізичної втоми, але і породжує психологічну напругу. Саме з цієї причини під час підготовки спортсмена, який збирається виступати у вищевказаному дивізіоні, чимало часу приділяється розвитку сили і витривалості, швидкості реакції, уміння розслабити ті групи м’язів, які безпосередньої участі у підготовці зброї до пострілу і натисканні на спусковий гачок не приймають. А ось під час змагань зі стрільби з матчевих арбалетів дозволяється використовувати для взведення зброї спеціальне пристосування, іменоване “козяча ніжка” і представляє собою невеликий залізний важіль. Такий дозвіл обумовлено тим, що при сильному натягу влучність арбалетника різко знижується, що негативно позначається на результатах високоточної стрільби, ведеться по мішенях невеликого розміру.
Арбалети спортивні – спрощені моделі бойової зброї. Хоча перші сучасні польові арбалети і були розроблені морськими піхотинцями, але основою для них стали звичайні луки. А вже після того, як у середині минулого століття почав розвиватися арбалетний спорт – з’явилася потреба удосконалити конструкцію арбалета. Саме арбалети спортивні більш досконалої конструкції стали прообразами сучасних бойових арбалетів.
Для стрільби з арбалета використовуються спеціальні стріли. У давнину з гігантських арбалетів стріляли снарядами відповідного розміру: балісти метали кам’яні снаряди (їх вага найчастіше становив близько 26 кг), катапульти заряджалися дротиками вагою близько 2 кг. Також з деяких видів ручних арбалетів, іменувалися шнепперами, стріляли свинцевими кулями або невеликими камінням.
У наші дні арбалетні стріли (болти) товстіші і коротші лучних, вони повністю поміщаються в жолобі. Виняток – арбалети, що стріляють лучними стрілами (у цьому випадку конструкція арбалета дещо інша: стріла не знаходиться в жолобі, а лише спирається в районі наконечника на спеціальні пружні пелюстки, залишаючись вільною по всій довжині). У мисливських арбалетів також стріли найчастіше довші від ложі – це робиться для того, щоб наконечник не торкався напрямляючої (такий дотик може змінити траєкторію польоту стріли).
Кращий матеріал для виготовлення арбалетних стріл – дюралеві сплави, що володіють достатньою пружністю, щоб не деформуватися при ударі об мішень, і в той же час досить міцні, щоб не ламатися при рихтуванні.
Стрілоуловлювачі – абсолютно необхідне, але досить дороге задоволення. Це – щит, розміри якого або дорівнює діаметру мішені, або дещо перевищують його, дійсно абсолютно необхідний аксесуар при стрільбі з арбалета – адже саме в ньому застряє стріла. Найбільш економічний варіант – стрілоуловлювач, виготовлений своїми руками з пластин перфорованого картону (ширина – 23-30 см), з боків якого накладаються дошки, скріплюються металевими стяжками. Оскільки пластини в такому щиті взаємозамінні, його можна використовувати досить довго, просто міняючи місцями зносилися центральні частини з периферійними. Варіант дорожчий – найбільш часто використовуваний в стрілецькому спорті: щити з пресованого солом’яного джгута, особливим чином закрученого і переплетеного. І, нарешті, одне з останніх винаходів – етафоумні вловлювачі, виготовлені з матеріалу, схожого на гуму, але набагато більш легкого. Потрапила стрілу такий щит надійно утримує, а після її вилучення етафоум змикається досить щільно – залишається лише ледь помітний слід від попадання.
Арбалет – задоволення не з дешевих. Це дійсно так – ціна хорошого мисливського або спортивного арбалета може становити кілька тисяч доларів.
Оскільки мисливський арбалет є зброєю, для його придбання та носіння буде потрібен спеціальний дозвіл. Якщо сила натягу дуг арбалета менше 43 кг (саме такі моделі надходять у вільний продаж на території країн СНД) – він призначений для спорту і відпочинку, і зброєю не є. Дозвіл на його носіння не потрібно, а ось супроводжує сертифікат потрібен обов’язково – при наявності такого документа у господаря арбалета проблем з представниками влади не виникне, якщо йому не прийде в голову носити арбалет в зібраному стані по міських вулицях. У цьому випадку будь-який правоохоронець має всі законні підстави взяти виріб на експертизу (в процесі якої цілком може мати місце поломка плечей арбалета в результаті холостого пострілу). Тому луки та арбалети слід переносити (перевозити) тільки в спеціальному м’якому чохлі (якщо перевезення здійснюється в громадському транспорті або власному автомобілі) і спеціальному жорсткому кейсі (якщо арбалет або лук перевозиться в поїзді або в літаку).
Стріляючи з лука чи арбалета, можна вразити ціль, яка знаходиться на відстані не більше 300 метрів. Стріли з метальної зброї дійсно можуть пролітати досить великі відстані. Наприклад, ще в 1200 році монгольські воїни, використовуючи складові луки з рогу, посилали стріли більш ніж на 500 м, сто років тому англійські лучники з тисових луків метали стріли на 700 метрів. У 1798 році стріла, випущена з класичного лука Селімом Прекрасним (султаном Туреччини) пролетіла 890 м. Ще далі (до півтора кілометра) летять стріли, випущені з ножних луків. Однак арбалет не є настільки потужною зброєю, та й говорити про прицільної стрільби на великі відстань не доводиться через те, що стріла летить не по прямій, а по дузі, швидко втрачаючи швидкість. Тому дистанція ефективної прицільної стрільби (як з арбалета, так і з лука) становить від 15 до 60 (максимум 100) метрів, але не більше.
Арбалети поступаються лукам в скорострільності, а ось в точності – перевершують. При цьому слід врахувати, що лучник демонструє високий рівень влучності лише до тих пір, поки використовує власні стріли, ретельно підігнані і звичні. Коли ж йому доводиться застосовувати казенні боєприпаси – точність пострілів різко зменшується. У той же час стрілець, озброєний арбалетом, застрахований від вищеописаних проблем, так як більш короткі і товсті арбалетні болти більшою мірою стандартизовані, а також відрізняються меншим зміщенням центру аеродинамічного опору. Саме тому арбалети найчастіше використовувалися для ведення прицільного вогню (з цієї причини стрілки змушені були підбиратися до супротивника максимально близько), а луки – для навісної стрільби з більшої відстані.
Арбалети більш дієві і зручні у битві, ніж луки. Використання баліст і катапульт дійсно давало армії (особливо билася проти великих укріплених міст і що має сильну піхоту) чимала перевага, а ось візантійці і араби, основу армії яких складала кіннота, воліли використовувати луки. Крім того, участь стрільців, озброєних арбалетами, в сутичці вимагає певної організації військ – адже арбалетники не зможуть брати участь у рукопашному бою (важка зброя буде їм значною перешкодою), отже, потребують прикриття. Та й вартість такої зброї перевищувала ціну лука, бо придбати арбалет могли собі дозволити не всі воїни.
Полювання з арбалетом або луком – захоплююче заняття. Але варто пам’ятати, що на території багатьох країн використання на полюванні лука та арбалета заборонено. Тому людині, що мріє пополювати з цими видами зброї на кабанів, оленів або дрібну дичину, доведеться їхати або в Канаду, або в Європу. У близькому зарубіжжі пополювати з арбалетом можна тільки в Білорусії.
У арбалета і рушниці різна потужність. Стріла, випущена з арбалета, втрачає швидкість, пролетівши всього лише 30-50 м (навіть раніше, ніж стріла, випущена з лука, але не тому, що лук – більш потужна зброя, а лише тому, що арбалетні стріли коротше і легше стріл, які використовують лучники). Куля ж, випущена з рушниці, починає втрачати енергію лише після того, як пролетить 100 м.
Рани, нанесені тваринам арбалетними стрілами, ненабагато болючіші поранень вогнепальною зброєю. Фахівці вважають, що тварина, поранене стрілою з арбалета (яка розсікає тканини і викликає сильне внутрішнє і зовнішнє кровотеча) не зазнає сильних страждань. По-перше, потрапив у кров адреналін знижує чутливість звіра, по-друге, оскільки кровотеча досить сильна, тварина швидко слабшає і засинає. Куля ж, потрапляє в тіло звіра і розриває внутрішні органи, викликає гідродинамічний удар, причому надзвичайно болюче – найчастіше в цьому випадку тварина гине саме від больового шоку.
У наші дні арбалети використовують не лише для полювання, відпочинку або у спортивних змаганнях. Арбалети також використовують в якості зброї, хоча і не так широко, як кілька століть тому. Наприклад, під час Першої світової війни на озброєнні німецьких солдат був станковий арбалет, виготовлений із сталі і застосовувався в якості гранатомета (причому його конструкція дозволяла стрілку регулювати дальність стрільби допомогою збільшення або зменшення сили натягу лука). У національно-визвольних війнах арбалети використовувалися як складова частина пастки-самостріла. Крім того, це безшумне, компактне і, завдяки сучасним матеріалам, досить потужна зброя, забезпечене прицілом (коліматорним, оптичним чи лазерним) в наші дні успішно використовується в загонах спеціального призначення.
Komandor
Переглядів: (1354)
Comments are closed.