Катакомби Старого Самбора

Юліана Ярема: Катакомби Старого Самбора (уривок з книги «Стара Самбірляндія»).

Про дату заснування Старого Самбора історики сперечаються до сьогодні. В часи Київської Русі територія міста була вже заселена, про що свідчить древньоруський могильник, досліджуваний у 1946 році. Одні називають 1071 рік – ця дата є згадана у Воскресенському літописі (саме з цього року ми починаємо літочислення існування Старого Самбора), хоча тоді місто вже існувало. Кажуть, що перші поселенці заснували Самбір у 9 столітті, і дають містечку 1030 років. Але є ще археологи, які зазначають стоянки давніх людей на території сучасного міста і знаходять вироби з кременю неолітичної доби. Тож ми можемо тільки здогадуватися, коли саме засновано Старий Самбір.

Про давнину міста говорить збережена до цього часу забудова центру, характерна для міст, які мали магдебурзьке право: прямокутна площа з виходами вулиць по кутах. Магдебурзьке право (німецьке (тевтонське) міське право) — одна з найбільш поширених правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки. Органом міського самоврядування був магістрат, який складався з виборного війта (спочатку призначався королем), бургомістрів і двох колегій — ради, що складалася з радців («райців») і займалася адміністративними, господарськими, фінансовими справами та лави (складалася з лавників), яка відала судами, переважно карними. Старий Самбір мав неповне магдебурзьке право як і більшість українських міст, лише Львів, Київ і Кам’янець користувалися повним правом самоврядування. Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоуправління, суду, купецьких об’єднань, регулювало питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів та не поширювалося на жінок, бідняків, незаконнонароджених і нехристиян (євреїв).

Про оборонний характер Старого Самбора свідчать підземелля, які було виявлено біля костелу. Підземна забудова міста в давнину була значно розвиненіша від надземної. Склепінчасті пивниці, в яких розташовувалися склади товарів для ринку, сягали двох-трьох ярусів вглиб і поширювалися за межі будинків під площу та вулиці. У таких відсіках пивниць влаштовувалися вантажні люки для подачі товарів. Підземні складські квартали з’єднувалися між собою проходами, які вели також під ратушу, костел. Можливо, вони виходили за межі міських укріплень, виконуючи таким чином і оборонну функцію. Підземне царство, у значній мірі, збереглося до сьогодні, про що свідчить відеоролик, викладений на YouТube нашим редактором Юрієм Леусом. Правда, доступ до підземель обмежений (потрібні дослідження).

У своїй статті про давні Тершів і Спас Олександра Шпиталь згадує також і Старий Самбір. На її думку, за княжих часів містечко було осідком князів, і їхній двір знаходився на місці сучасного костелу, бо раніше на таких місцях ставили якусь свою будівлю, аби підкреслити свою владу. З нею можна погодитися, бо справді костел знаходиться на узвишші, з цієї місцини легко побачити Бачинську гору і, кажуть, Сторожню, які були вартовими Старий Самбір. Під костелом є підземний прохід, який свідчить про важливість такої структури. Наскільки мені відомо, вся центральна частина міста пронизана підземеллями. Такі ходи в далекі часи робилися не тільки як укріплення міста, але через них можна було добратися в безпечне місце непомітним. Говорять, що тунелі з площі ведуть аж до Спасу, а в протилежну сторону – до Самбора. Звернути увагу варто також під час прогулянки містом, особливо на каблуках. Є моменти, коли ідеш по тротуару і ніби чуєш пустку знизу. Наприклад, біля моєї батьківської хати, котру побудував ще у 1889 році мій прапрадід Ярема Степан, який у свій час був головою легальної організації «Луч», є скеля. Будинок, де зараз знаходиться кафе «Версаль», раніше був приватною хатою євреїв, а в підвалі, можливо, й досі знаходиться підземний прохід. Я думаю, ці тунелі знаходяться під дорогою. Вона була давно закладена. Є ходи попід Бачинською горою. Наскільки це правда, важко зараз стверджувати. З логічної точки зору, могло таке бути, бо часті напади татар заставляли людей мислити стратегічно, і щоб врятувати хоча б жінок і дітей створювалися такі підземні тунелі. За чутками, до 20 століття були навіть карти отих підземель. Можливо, це були навіть такі собі лабіринти з точними показниками та орієнтирами про вхід і вихід.

© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2012. 

Переглядів: (3354)