Наприкінці серпня 2020 року відбулась робоча чотириденна поїздка команди Кришталевого Лотоса українськими Карпатами з відвідуванням курортних і туристичних осередків.
Турне Карпатами організував засновник Східноєвропейського Форуму гостинності і курортології Іван Цегенько. Про свої враження і оцінку сучасного стану туризму в українських Карпатах поділився з читачами електронної газети Старосамбірські вісті.
Незважаючи на дуже складну ситуацію, яка обумовлена пандемією коронавірусу, ми з нашою командою і партнерами розпочали підготовку до наступного Східноєвропейського Форуму, а також пошук та оцінку номінантів відзнаки Кришталевий Лотос. Принагідно нам було важливо дізнатись як туристична галузь українських Карпат і місцеві готельєри дають собі раду в такі непрості часи.
Наша поїздка стартувала новозбудованою автомобільною трасою Львів – Сянки. Найперша локація – село Розлуч, що знаходиться в центрі Верхньодністровських Бескидів і славиться своїми трьома джерелами мінеральних вод: содовою, нафтусеподібною і залізистою. Надзвичайно мальовничі пейзажі, праліси ялиці білої навкруги і невеликі гори роблять цей туристичний осередок доволі привабливим.
В міжвоєнний період ХХ ст. село Розлуч було вельми популярним польським курортом з єдиним в Карпатах відкритим штучним басейном з мінеральною водою та найбільшим в Польщі природнім лижним трампліном. Цікаво було довідатись, що в туристичному пристанку в Розлучі, в 30-х роках минулого століття, зупинялись президент Естонії Паатс і навіть прем’єр-міністр Великобританії Черчіль. В кінці радянського періоду в Розлучі розпочали будівництво гірськолижного витягу на Лімнянський хребет, але «перестройка» та пізніший занепад перешкодили цьому. В наші дні обабіч траси збудовано декілька невеликих готелів, які користуються популярністю, особливо в літньо-осінній період.
Від Розлуча до Ужоцького перевалу є декілька цікавих туристичних локацій та місць для відпочинку. Просторі карпатські пейзажі, що відкриваються довкола, захоплюють і надихають! Вартує зробити зупинку за Туркою, біля гори на якій знаходиться телевізійний ретранслятор. Це чудове оглядове місце звідки можна побачити Боржаву, гору Пікуй, а також гірський масив Бещадського народного парку (Польща). Сподіваюсь що в найближчий час там облаштують впорядковане місце для огляду по принципу польських оглядових майданчиків. Майже на межі Львівщини і Закарпаття в селі Яворів функціонує Західний спортивно-реабілітаційний Центр у якому проходять підготовку спортсмени-олімпійці.
Минувши прикордонний пост (прикордонники перевірили документи), ми почали спуск по Ужоцькому перевалу в Закарпаття. Власне за прикордонним постом закінчується нормальна дорога, а сучасні пейзажі закарпатських сіл вражають бідністю і якоюсь навіть розрухою та разюче відрізняються від того, що ми звикли бачити на Львівщині – гарні охайні будинки, відремонтовані дороги…
Внизу Ужоцького перевалу знаходиться джерело Ужанське, з котрого витікає дуже смачна вода, яка є однотипною водою кавказького джерела Єсентукі-4. Вода природно слабо газована адже витікає з-під гори вулканічного походження Пікуй. Біля джерела є обладнане місце для перепочинку.
Перед початком розповіді про Закарпатський етап нашої поїздки хотілось би ще трохи зупинитись на сучасному стані і оцінці перспектив розвитку туризму в Старосамбірському і Турківському районах Львівщини та трошки більше розповісти про туристичні родзинки цього карпатського регіону.
Після капітального ремонту автомагістралі Н-13 дістатися зі Львова до Ужоцького перевалу стало набагато простіше і комфортніше. Разом з дорогою змінився вигляд сіл і містечок, вони стали більш привабливими. Змінились в кращу сторону районні центри Старий Самбір і Турка, які наблизились до впорядкованості, що характерна для малих міст в сусідній Польщі. Вздовж дороги багато цікавих туристичних, культурних і сакральних об’єктів, котрі вартує побачити або відвідати. В Старому Самборі можна зупинитись на старовинній і відреставрованій центральній площі, оглянути католицький костел, старовинну синагогу, а на виїзді побачити велике єврейське кладовище Окописько.
Далі, в селі Тершів, вартує звернути вправо і, проїхавши кілометрів 12-ть, заїхати в Лаврів, щоб потрапити у старовинний греко-католицький монастир чину Отців Василіян. Саме в цьому монастирі був похований князь Лев, син Данила Галицького, в честь якого названо місто Львів.
Повернувшись на автотрасу, дорога пролягла понад річкою Дністер через села Бусовисько, Лужок, Стрілки. В міжвоєнний період, за Польщі, саме сюди, на береги Дністра, в кінці кожного тижня виїжджав спеціальний туристичний поїзд, котрий повертався до Львова в неділю ввечері. А туристи могли вихідні дні відпочивати на березі річки чи в ялинових лісах, багатих на гриби і ягоди та ночувати у вагонах. В селі Лужок до сьогоднішнього дня збереглась автентична церква, збудована в 1730 році. Хоча зовнішній вигляд церкви сильно постраждав від «креативності» сучасних парафіян, котрі вирішили оздобити дерев’яні фасади сучасним пластиковим сайдингом. Зате в Ясениці Замковій, котра знаходиться трохи далі, відреставрована дзвіниця 1710 року не була піддана такій варварській «реставрації і вражає своєю неповторною і оригінальною бойківською архітектурою.
Одразу за Ясеницею Замковою починається природній парк Верхньодністровські Бескиди і туристичне село Розлуч, яке і є центром цього мальовничого парку.
Забігаючи наперед, хочу сказати, що я шкодую про відсутність будь-якої державної чи регіональної стратегії розвитку туризму саме цього регіону. Держава і її органи на місцях не мають, на мою думку, достатнього чіткого та професійного бачення туристичного розвитку цих районів, а також достатнього фінансування: прямого чи фінансування шляхом надання пільгових кредитів для розвитку туристичних осередків. Відсутні також пропозиції щодо створення туристичних локацій.
Гірський курорт Розлуч, який в часи Польщі був дуже популярний, маючи грандіозний рекреаційний і оздоровчий потенціал, міг би стати ще одним великим спортивно-туристичним осередком. Правду кажучи, кухня в місцевих ресторанчиках мене не дуже вразила. Але до Розлуча вартує неодмінно приїхати, щоб запастися цілющою содовою водою, назбирати грибів і ягід чи просто подихати цілющим повітрям в столітніх ялинових лісах.
Одразу за Розлучем дорога піднімається все вище і вище, вздовж Лімнянського гірського хребта. Саме звідси бере свій початок ріка Дністер.
Далі за “вісімкою” перед нами відкривається неймовірна панорама долини ріки Стрий і з виблискуючим водосховищем та міні гідроелектростанцією. Це доволі мальовнича локація для літнього відпочинку. Саме звідси починається дорога через гірські села до Східниці, ремонт якої в цьому році був призупинений. Шкода, тому що ця артерія вдихнула б життя в дуже мальовничі бойківські села цієї частини Турківського району. А ми тим часом почали черговий підйом звідки відкрився чудовий вид на центр бойківського краю – місто Турка.
Турківщина – наймальовничіший регіон Львівської області. Історично склалося, що львівські Карпати, в час зародження туризму, не мали такого суттєвого розвитку саме туристичної інфраструктури, як наприклад Закарпаття, де цим розвитком опікувався відомий магнат граф Шонборн та Франківщина, котра була під опікою австрійського цісарського дому. Львів сам по собі був зациклений на своєму власному розвитку так як вже тоді йменувався маленьким Парижем, а будівництво туристичних об’єктів в менш привабливих карпатських регіонах мало кого цікавило.
В радянський період, туристична інфраструктура бойківського краю практично не розвивалась. В подальшому, за період незалежності не було розроблено і втілено жодної суттєвої програми розвитку цього регіону в туристичному плані. Хоча приватними вітчизняними підприємцями в останні роки було збудовано декілька доволі привабливих туристичних і спортивних об’єктів, а місцеві жителі в свою чергу почали активніше розвивати агротуристику, будуючи невеликі агрооселі і кемпінги.
Що цікавого для туристів в цьому регіоні? Найперше це краєзнавчий і спортивний туризм. В Турківському районі гори доволі невисокі (що важливо для піших подорожей непідготовлених туристів), але надзвичайно красиві, включають в себе декілька частин котрі називаються Бескиди. Верхньодністровські Бескиди плавно переходять в трохи вищі – Сянкські. З цих гір починають свій шлях річки Дністер і Сян. Саме в цих горах проходить головний вододільний хребет. Безпосередньо з автомобільної дороги відкриваються несамовиті пейзажі Боржавської полонини і гірського масиву польського Бещадського народного парку. Ну і звичайно ж – найзнаменитіша і найвища на Львівщині гора Пікуй (1 408 м). Всі ці пейзажі, наповнені ароматом ялицево-ялинових лісів і карпатських трав, споглядання автентичної архітектури бойківських затишних сіл з унікальними церквами, що своїми дахами нагадують японські пагоди, все це дарує незабутні емоції справжнього душевного відпочинку. А туристичні маршрути до витоку Дністра чи на гору Пікуй і подальша піша подорож по Буківській полонині додасть ще й фізичного навантаження з неперевершеним позитивним емоційним шоком від великої палітри вражень!
Післямова. Рекомендую вперше подорожувати Турківщиною на автомобілі проїхавшись по новозбудованій дорозі Львів – Ужоцький перевал. Але обов’язково дочекайтесь сонячної погоди, щоб вдосталь налюбуватися чудовими краєвидами. А для ночівлі можна зупинитись в будь-якому селі – практично всюди знайдете агрооселю чи хатину, де вас з радістю приймуть. Можете розкласти намет і без застережень переночувати в ньому. До речі – люди тут надзвичайно привітні і доброзичливі! Отож, поки є ще трохи погожих днів, рушаємо в Карпати!
Переглядів: (79)
Comments are closed.