Короткометражне хобі, або як знімають кіно любителі
Коли кажуть «моє хобі — кіно», то зазвичай мають на увазі перегляд фільмів, іноді — участь у кіноклубах або походи на малобюджетні артхаусні картини і набагато рідше — самостійні зйомки фільмів. Однак кінематограф як хобі існує давно, і багато любителів, закінчивши робочий день в офісі, змінюють клавіатуру на відеокамеру і поринають у захоплюючий світ кіно.
Основний рецепт короткометражки
Найголовніша складність, чи скоріше виклик – це ідея фільму. Потрібно її вигадати, а потім ще й правильно втілити. У аматорському кіно можливості для спецефектів та залучення зіркового акторського складу обмежені. Тому така важлива оригінальна ідея і сюжет майбутнього фільму. Немає історії – немає кіно. І для короткометражки це головне.
Без сумніву, перед початком цієї роботи, вартує щиро перейнятися головною ідеєю екранного мистецтва, його історією. Воно є тією формою, за допомогою якої вибудовується обличчя сучасної культури і водночас наповнюється відповідним сенсом.
Першим технологічним екранним мистецтвом став кінематограф, який виник наприкінці XIX ст. Закономірність появи кінематографа підтверджується тим, що його було винайдено майже одночасно в різних країнах.
В тогочасному культурному середовищі зародилася думка, що кіно стане довготривалою формою мистецтва, оскільки кінокартини апелюють до різноманітних почуттів. Людська сутність прагне пригод, захоплюючих подій, гумору, ризику та емоційних змін. Постійне оновлення художніх засобів кіно відповідає цим бажанням. З часом склалося так, що людина через кіно отримала змогу спілкуватися зі світом.
Але зараз зупинимося на одному з його різновидів – короткометражному кіно.
На перший погляд, короткометражне кіно відрізняється від повнометражного тільки невеликою тривалістю фільму (в основному 15-20 хв.). Але так здається тільки на перший погляд, адже у вузькі тимчасові рамки короткометражного фільму потрібно вмістити весь спектр глядацьких переживань, який існує в кіно повнометражному. Тому короткометражне кіно є, з художньої точки зору, зовсім окремим видом кіномистецтва й окремим видом кінематографічної творчості. Його ще іноді називають “кіно-мініатюрою”.
Перші короткометражні фільми (довжина кінострічок 15—20 м, тривалість демонстрації приблизно 1,5 хв.) з’явилися у Франції і були документальними. Невелика довжина кінострічок була обумовлена технічною недосконалістю кіноапаратури. Однак вже у 1900 р. їхня тривалість збільшилася до 200—300 м, а тривалість демонстрації становила 15—20 хвилин. Удосконалення знімальної та проекційної техніки сприяло подальшому збільшенню довжини кінострічок, підвищенню якості та кількості художніх прийомів зйомки, акторської гри та режисури.
Переглядів: (131)
Comments are closed.