Івана Купала настане 7 липня. В ніч на Івана Купала впродовж багатьох віків слов’яни відмічали це містичне свято. Обряди на день Івана Купала завше пов’язані з водою, вогнем та природою. Трави і квіти, зібрані на Іванів день вважаються особливо цілющими.
Свято Купала – це чарівна пора, коли рік ділиться навпіл, починаються жнива, сонце повертається з літа на зиму. Лише на Купала посеред ночі зацвітає на папороті квітка щастя. Ця вогненна квітка зацвітає тільки раз на рік. Сміливцю, який встигне зірвати її відкриваються всі таємниці світу. Але квітка дається тільки молодим хлопцям і тільки їм віщує долю. Дівчатам вона не попадається. Квітка папороті здатна відкривати будь-які замки, залізні засуви і двері, поможе відшукати заховані в землю скарби.
Лише на Купала сонце, коли сходить танцює і міниться, дерева і рослини радіють і веселяться, тварини здобувають дар мови, а блискавка нікого не вбиває.
Купало – свято молодості, краси, сподівань – відзначається в ніч з 23 на 24 червня за старим стилем. Це найкращий час для зачаття дітей. В цю ніч гріх залишатися в хаті, щоб лиха сила не оселилася в господарстві, люди прагнуть побути під зоряним царством духа своїх предків, збагатитися та опромінитися життєдайною снагою.
На Івана Купала не тільки жінки, але й мужчини, котрі хотіли найти собі пару до серця, плели купальський вінок. В нього обов’язково вплітали ромашку, звіробій, полинь, кропиву та інші цілющі трави. Після Купала такий вінок служив оберегом увесь рік. Його вішали над дверми – щоб крізь нього жоден злий погляд не проник. Якщо хтось з домочадців захворював, господиня відщипувала трохи трави від вінка і кидала у відвари, або чаї. Часто до наступного празника Купала від вінця залишався лише обідок, який спалювався на купальському вогні.
День Івана Купала – одне з самих містичних народних свят, а ніч напередодні Івана Купала перевищує сам день по ритуальному наповненню. Вартує згадати, що ще з часів Середньовіччя обряди та ігрища на Івана Купала вважалися нечистивими та заборонялися церковною владою. Однак, незважаючи на однозначний осуд традицій на Івана Купала, деякі з них живі до нині. Івана Купала це гарне, незвичайне свято, хотілося б, щоб такі народні звичаї зберігалися, і щорічно влаштовувалися їхні святкування із прекрасними обрядами й національними костюмами.
Наташа Леус. Товариство «Острогірка» спеціально для «Старосамбірські вісті»
Переглядів: (282)
Comments are closed.