Радянська історія Старого Самбора

40—80-ті роки XX століття

Лібералізація радянського режиму після смерті Сталіна створила сприятливіші умови для розвитку культури: 1953 р. здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. В 60-ті роки був запроваджений восьмирічний всеобуч, а в 70-ті — завершено перехід до загальної середньої освіти.

Атмосфера «відлиги» створила сприятливі умови для розвитку літератури і мистецтва. З’явилася ціла плеяда молодих поетів і прозаїків, які отримали назву «шістдесятників», які виступали за гуманізм, свободу самовираження, національно-культурне відродження. Значного розвитку набуло кіномистецтво. Щорічно випускалося до 20 художніх фільмів. У 70-ті роки почався швидкий розвиток мультиплікаційного кіно. З початку 50-х років в Україні почало розвиватися телебачення, яке поступово стало відігравати дуже суттєву роль у політичному та культурному житті населення. Перша телевізійна передача відбулася 5 листопада 1951 p. Успішно розвився пісенний жанр музичного мистецтва. Велику популярність здобули в цей час естраді співаки С.Ротару, Н. Яремчук.

Звузилась сфера функціонування української мови. Між 1969 і 1980  роками частка журналів, що виходила українською мовою, знизилась з 46% до 19%. Ідеологізувалися всі види мистецтва. Митців привчали мислити не стільки художніми об разами, скільки політичними категоріями. Таким чином, у 50-80-ті роки культурне будівництво мало певні успіхи, але з кінця 60-х років розвиток культури загальмувався, панувало «всезаборонство», ідеологічний диктат, русифікація, існували суттєві обмеження для поступу української національної культури.

У 50-х роках в Західній Україні розвивається могутня індустріалізація, яка вимагає розвитку комунікацій. В результаті чого значно зросло навантаження на залізницю.  Тому будь-яка ініціатива, направлена на підвищення продуктивності праці, широко пропагувалася. Раціоналізаторські пропозиції стали традицією. На Львівському вокзалі уперше був впроваджений метод диспетчеризації продажу балетів на дільницях: Львів-Самбір-Сянки, Чоп-Ужгород-Сянки. У Львові завод залізобетонних конструкцій розпочав виробництво залізобетонних шпал. У 1959-1960 рр. переведена на тепловозну тягу дільниця Львів-Самбір-Чоп. Велика увага приділяється электрифікаціі Львівської магістралі. Спочатку електрифікувалися карпатські лінії. У 60-70 рр. були електрифіковані дільниці Львівської залізниці: Львів-Самбір-Чоп, Львів-Стрий, Самбір-Турка-Сянки, Ужгород-Сянки.  Всі ці події не оминули один з шести районних центрів Старий Самбір, що у повоєнні роки входив до складу Дрогобицької області.

Для об’єктивності висвітлення історичного  матеріалу зачепимо період між двома світовими війнами.

На початок 1927 року в Старому Самборi було 93 pемісники, 53 торговi підприємства, дiяли торговельно-кредитний банк, повiтова iнвестицiна каса, кооператив.

В 1936 році в Старому Самборі iснували млин і паровий тартак, а також невелика електростанцiя – все це в одному приміщенні, що належало капіталістові Ашенграву. Тут у 1939 році працювало 27 робітників і 3 службовці. Крім цього працювало дві цегельні, 6 олійниць та меблева майстерня.

З0 червня 1941 року Старий Самбiр був захоплений німцями. Мирна творча праця людей була перервана. Почалися розправи над мирними жителями. В перші ж мiсяцi окупацii Старого Самбора було знищено маже все єврейське населення (2300 чоловiк), врятувалося лише 15 чоловiк. Розправлялися окупанти з комуністами та радянським активом. Так, пiсля тортур був вбитий i кинутий в Днiстер голова Старосiльськоi сiльради М. I. Оленич. Розстрiляли заступника голови райвиконкому П. М. Пилипка, В. А. Ровдича, який у 1930-1934 рр. був секретарем Старосамбiрської комсомольськоi органiзації, Галяс А. Т., яка переховувала еврейську родину, та iнших. За пiдпiльну дiяльнiсть у Старому Самборi гестапо розстрiляло члена КП3У, М. Пенера, члена МОДРу А.С. Кушака та багатьох iнших.

До кінця  1945 року починають розвиватися традицiйнi галузі лісової i деревообробної промисловості. Відновили  підприємства Стрiлкiвського райпромкомбiнаry, Нижанковицької меблевої фабрики, Добромильського деревообробного комбiнатy та у Старому Самборi була реконструйована меблева фабрика, яка налічувала 170 робітників. У велике підприємство виріс за післявоєнні роки сирзавод. Він разом з цехом у Добромилі є філією Львівської фірми молочних виробів “Верховина”. На невеликих клап­тиках землі одноосібних господарств не можна було використати складну техніку — трактори, комбайни та інші сільськогосподарські машини. Старосамбірські комуністи вели широку агітаційну роботу серед селян по орга­нізації колективних господарств.

1947-й. Середня школа в Старому Самборі носить ім’я секретаря райкому комсомолу Степана Кутельмаха, який загинув від рук бандерівців у 1947 році. В комсомольську організацію школи передано на вічне зберігання його комсомольський квиток.

У 1948 році в Старому Самборі був організований колгосп ім. В. І. Леніна, в якому було 370 чоловік. Першим головою колгоспу став колишній бідняк Павлусь. У 1950—1959 рр. проводилось кілька разів укрупнення колгоспу, в результаті чого кількість членів його зросла до 4570 чоловік.

У 1953 році в Старому Самборі побудовано кінотеатр на 380 місць. При Будинку культури працюють хоровий, танцювальний, вокальний, духовий, драматичний та інші гуртки. Велику культурно-масову та спортивну роботу проводить серед школярів Палац піонерів. До послуг старосамбірських спортсменів є добре облад­наний стадіон, де проводяться заняття і масові спортивні змагання. Старосамбірчани «боліють» за місцеву футбольну команду «Авангард».

В березні 1960 року колгосп в Старому Самборі був реорганізований в радгосп, підпорядкований Міністерству харчової промисловості УРСР. В 1962 році він перейшов у підпорядку­вання Міністерства сільського господарства і заготівель УРСР і почав називатися радгосп «Старосамбірський». Земельні угіддя його становили понад 10 500 га. Тут вирощувались цукровий буряк, боби, горох, жито, пшениця, ячмінь, овес, льон тощо. На 100 га сільськогосподарських угідь у 1963 році припадало 35 голів великої рогатої худоби, 57 голів свиней. У радгоспі механізовано найважливіші види польових робіт, впроваджено механізацію на тваринницьких фермах. Тут працювало 602 постійних робітники, 450 сезонних, 24 чоловіки інженерно-технічного персоналу, 35 службов­ців. На кінець 1965 року в радгоспі налічувалося 1675 голів великої рогатої худоби, в тому числі 528 корів. У 1966 році радгосп перейменовано в «Дністровський» і його центральна садиба переведена до села Спас.

У 1966 році в Старому Самборі створено новий радгосп Львівського м’ясо-молочного тресту радгоспів, який зберіг назву «Старосамбірський». Основний напрямок виробництва радгоспу — м’ясо-молочний. У 1966 році у радгоспі працювало 400 ро­бітників, а також 67 сезонних. Посівна площа його становила 1796 га. В радгоспі — 19 тракторів, 5 комбайнів та інша техніка. Поголів’я великої рогатої худоби стано­вить 1230 голів, у тому числі 395 корів.

В енергетиці використовували мiсцевi ресурси. Ще за німецької окупації в 1942 році, була побудована електролінія високої напруги (35 кВ) на металевих опорах Борислав – Старий Самбiр. Ввели її в екслryатацiю тільки через десять років по закінченні війни. В 1954-му запущено Старосамбiрську міжколгоспну гідроелектростанцію. Два генератори потужнiстю по 120 кВт, на початках забезпечували електрикою Старий Самбiр, Созань, Сушицю i Страшевичi. З часом було нарощено потужність з 30 тис, кВт.-год. у 1954 р. до 210 тис. кВт.-год.  Широка електрифікація району стала можлива завдяки введенню в експлуатацію у 1959 електролінії Старий Самбiр – Нижанковичi. У 1966 р., iз створенням районної організації електричних мереж, розпочалася масова електрифікація сільських населених пунктів.

Змінився за роки Радянської влади і вигляд міста. За часів панської Польщі муровані одноповерхові будинки можна було зустріти лише в центрі міста, де мешкала місцева буржуазія та урядовці. Основна маса населення тулилася в жалюгідних хатах та халупах. Сьогодні у Старому Самборі 789 дворів. У місті є кілька десятків нових двоповерхових будинків. Це не тільки громадські будинки (кінотеатр, універмаг з чай­ною, правління колгоспу, Старосамбірська ГЕС тощо), але й житлові 8- або 16-квар-тирні будинки. Щороку будівельники здають в експлуатацію по 2—3 таких будин­ки. Останнім часом щороку будується по 10—15 цегляних будинків індивідуальними забудовниками. Це світлі, зручно розплановані будинки типу котеджів, криті шифером. Велика робота проводиться по озелененню міста. Зелені насадження в межах міської зони займають 68,3 га.

В 1963 році в місті було розбито новий сквер, поса­джено 1200 живої огорожі, висаджено 15 тис. кущів квітів. За 1963—1965 рр. в місті висаджено 3500 декоративних дерев. На благоустрій міста відпускається по 25—30 тис. крб. щорічно.

В 1958 році у міському парку було споруджено пам’ятник В. І. Леніну та скульптуру «Мати-героїня», в 1959 році — пам’ятник воїнам, полеглим у Великій Вітчизняній війні. Докорінно змінився соціальний склад населення. Не стало селян-одноосібників, кустарів-ремісників, приватних торговців. На промислових підприємствах, у радгоспі і в установах працюють 1504 робітники і 205 службовців.

За роки Радянської влади виросли нові люди, активні, свідомі трудівники комунізму. Орденом Тру­дового Червоного Прапора за досягнуті успіхи у виробництві нагороджений у 1966 році столяр Сіка Г.І., орденом «Знак Пошани» — обробниця Старосамбірської меблевої фабрики Галечко А. П., працівники меблевого об’єднання — рамник Дмитришин В. Й., столяр Саварин С. С, інженер-механік Страховецький В. О., медаллю «За трудову доб­лесть»— столяр Перуцький М. Ф. та інші. Працівники промисловості та сільського гос­подарства вперто оволодівають знаннями, підви­щують свій рівень. У книжковому фонді бібліотек на початок 1965 року було понад 48 тис. примір­ників книг. Населення міста передплачувало в 1966 році 1574 примірники газет та журналів 36 різних назв. Понад 70 чоловік відвідує університет культури.

Виходить районна газета «Радянське Прикарпаття» (у 1945—1960 рр.— «Радянське село»). В 1954 році було повністю ліквідовано неписьменність. У 1966/67 навчаль­ному році в середній школі навчалося 850 учнів. Крім того, у вечірній середній школі робітничої молоді навчається 115 учнів. У школах працює 60 вчителів. З 1963 року в місті працює музична школа-семирічка. До визволення в місті налічувалося 22 чоловіки з вищою освітою і 55 чоловік — з середньою. Зараз у місті працюють 142 спеціалісти з вищою освітою (59 вчителів, 31 агроном і зоотехнік, 26 інженерів, 18 медичних працівників та інші), 205 чоловік зі спеціальною та 993 з загальною середньою освітою.

Зростають трудові заощадження працівників. Зростає купівельна спроможність населення міста. У місті 35 торговельних за­кладів, серед них універмаг, прод­маги, магазини взуття, тканин, меблів, хлібний, м’ясний, напів­фабрикатів, книжковий та інші. Працюють майстерні побутового обслуговування: шевська, краве­цька, по ремонту годинників, ра­діоприймачів, художніх виробів, а також фотографія, перукарня. Різноманітні послуги населенню надає комбінат побутового обслу­говування, зданий в експлуата­цію в 1967 році.

Розвiдувально-пошуковi роботи нафтових родовищ у 70-80-х роках призвели до відкриття Старосамбiрського нафтового родовища в селах  Завадка, Созань, Страшевичi, Кобло..

1977-й, 12 квітня. Достроковим виконан­ням прийнятих соціалістичних зобов‘язань пра­гнуть зустріти 60-річчя Великої Жовтневої соці­алістичної революції ро­бітники Старосамбірської меблевої фабрики, яку очолює С.Марадь. З квартальним завдан­ням колектив справився на 102 проценти. Свій вагомий доробок у пе­перевиконання кварталь­ного завдання внесли бригади складальників шаф Є. І. Урбана та Б. Д. Шака, бригада оздоблювальниць С. Я. Ла­зірко, бригада пресува­льників О. Д. Петрівського. Як і всі трудящі райо­ну, 240 робітників меб­левої фабрики 16 квітня вийдуть на Всесоюзний комуністичний суботник. В цей день колек­тив працюватиме з під­вищеною енергією, на зекономлених матеріа­лах. Із зекономленої си­ровини буде виготовле­но товарної продукції на 600 карбованців. З від­ходів виробництва меб­левики планують вигото­вити предметів ширвжи­тку на 550 карбованців.

Помічник лісничого Спаського лісництва Л. Петрівський, в квітневій публікації «Для молодості лісу» зазначає: «Недалеко той день, холи працівники нашого лісництва, як і всі радянські люди, вийдуть на Всесоюзний комуністичний суботник, присвячений 107-ій річниці з дня народження В. І. Леніна. У день «червоної суботи» ударно попрацює кожен, щоб ще раз підтвердити вірність вели кому почину. Наша праця — специфічна. Ми займаємося примноженням лісових багатств, раціональним використанням зрілої деревини. 16 квітня половина наших робітників буде зайнята на важливій ділянці роботи — реконструктивних рубках. Вони зроблять вирубки малопродуктивних дерев, а натомість пізніше посадять цінні деревні породи: ялицю, смереку, клен-явір. З повною віддачею сил працюватимуть і лісоруби. Бригада, яку очолює Осип Цебрик, дала слово заготовити і вивезти з лісу не менше 40 кубометрів деревини. Вона в основному буде відправлена на Добромильський ДОК, У той час лісники (а їх 13) працюватимуть на впорядкуванні своїх обходів, а також території лісництва. Всі зароблені кошти перерахуємо у фонд десятої п’ятирічки».

Рік 1984-й. Дідусь Панас розповідає казочку про їжачка. Цього діда знали всі діти, які дивилися вечірню казку на ТБ часів УРСР. Комусь його поява в телевізорі не подобалася (бо не буде мультика), інші фанатіли і писали Дідусю Панасу листи. Однак він увійшов у народну пам’ять не тільки як популярний телеведучий. Вважається, що саме він вперше матюкнувся у прямому ефірі українського телебачення. Стати героєм фольклору – вища відзнака популярності. Народна любов не обирає для своєї пам’яті кого попало. 1984 рік – останній перед приходом Горбачова – апогей епохи застою. Але навіть у цей маразматичний час Дідусь Панас розповідав людяні казки. Тому не так важливо, матюкався він насправді чи ні.

28 липня 1984 року, в Старому Самборі  подія неймовірного для провінції масштабу – о 18:30 на міському стадіоні відбулася товариська зустріч між старосамбірським “Прикарпаттям” і столичною командою “Динамо“ зразка 1975 року, котра була присвячена 40-річчю визволення району від німецько-фашистських загарбників.

Газета “Радянське Прикарпаття” №112 за 1985 рік публікує статтю “З історії нашого міста. Люби і знай свій рідний край” автор якої пенсіонер, відмінник народної освіти І.Вовчик. “Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії зробила великий вплив на боротьбу західно-українських трудящих проти соціального і національного гноблення. Перший осередок комуністичної організації в Старому Самборі було створено в 1921 році. Організатори його були П.Ровдич, Ю.Зачко, І.Головчак, С.Сигерич… Осередок КПЗУ в Старому Самборі утворився в 1924 році. У склад повітового комітету входило тоді 4 сільські і 1 міський осередок, які об’єднували 42 члени та 50 співчуваючих. В грудні 1927 року було вже 196 членів, з яких 30 чоловік у Старому Самборі. Активними діячами партії були М.Шемердяк та С.Сигерич. 27 вересня 1939 року частини Червоної Армії вступили в Старий Самбір. Золотий вік Старого Самбора настав. Була це радісна і щаслива осінь у житті нашого народу і міста. Західна Україна навіки возз’єдналася в єдиній Українській Радянській державі. Народ став на шлях творчої побудови нового життя…”

В грудні 1985 -го кореспондент “Радянського Прикарпаття” Юрій Зачко пише: “Відійшов в минуле ще один футбольний сезон на Львівщині. Сім місяців важкої і виснажливої боротьби, турнірних злетів і поразок — таким був цьогорічний шлях “Прикарпаття”. Було виконано  основне завдання командапотрапила в головний фінал. Настав найголовніший матч сезону. Наші гості — неодноразовий чемпіон Львівщини “Цементник” з Миколаєва, фіналіст кубка України. Гравці “Прикарпаття” показали змістовний, атакуючий футбол, але пропустивши два голи, покинули поле переможеними, і, фактично втратили шанси потрапити у призову трійку. Гравці – ветеран команди, воротар №1 Володир Пусак і його молоді колеги Й.Вовк та Я.Фалат. Чітко провела заключну частину чемпіонату захисна лінія, яку очолював Орест Бохонок. Надійно в захисті зіграли  Ігор Хмельовський, Микола Савінков, Роман Попитак, Ігор Козак, вихованець сільського футболу Роман Бочок. В середній лінії команди вдало виступили Ігор Цап, Микола Кривуц, Роман Дохняк, М.Хрип’як, С.Домщиков. Найбільш вдало зіграв в середній ланці команди С.Балицький. А форвардом «Прикарпаття»в цій першості  був О.Сілецький, йому атестували В.Петрик та Р.Штаба. Часто виходили на поле також А.Гето, М.Луців,  М.Затварський. Добрим словом хотілося  згадати  граючого тренера Ю.Д.Скибу.”

За, підсумками соціалістичного змагання за 1986 рік серед споріднених організацій області Старосамбірський міжгосподар­ський лісгосп зайняв пер­ше місце і нагороджений перехідним Червоним пра­пором обласного агропромислового комітету. Це значить, що лісгосп успіш­но справився з виконан­ням планових завдань за рахунок збільшення продуктивності праці. В мину­лому році цей показник зріс на 14 процентів проти запланованого. Перевиконані плани і по реалізації товарної проду­кції — на 22 проценти, ви­робництву валової продук­ції— на 8,5 процента, а також по посадці лісових культур. Лісівники прикладають всіх зусиль і тепер, в дру­гому році XII п’ятирічки, щоб успішно виконати взя­ті соціалістичні! зобов‘я­зання, гідно зустріти 70-у річницю Великого Жовтня. За підсумками соціаліс­тичного змагання за пер­ший квартал переможцем визнано Стрільбицьке лісництво, яким керує І. А. Калуцький. На другому мі­сці Лаврівське лісництво (лісничий І. С. Ткачик), на третьому — Старосолянське (лісничий Л. В. Половчак). Тепер, у весняний період, прибавилось роботи у лісів­ників. Заготовляємо бере­зовий сік, вивозимо ділову І деревину. Йде підготовка до посадки лісових куль­тур. Продуктивно працює столярний цех. Тут вигото­вляють віконні та дверні блоки, паркетну фрезу, обі­дні столи, сувеніри та ін­шу продукцію широкого вжитку, асортимент якої урізноманітнити. Колектив Старосамбірського льоно­переробного заводу зайняв перше місце в області. За 1986 рік понад план підприємство випустило 256 тонн волокна. Не зважаючи на якість сировини – якість продукції Старосамбірського льонопереробного за­воду краща: сортономер на 0,19 більший проти плану.

Рік 1989-й, січень. Річний план по випус­ку продукції колектив Старосамбірського фі­ліалу №1 Бориславського ШГВО виконав достроково. Понад план випущено товарів на­родного вжитку майже на 200 тисяч карбован­ців. В цьому, безперечно, заслуга в першу чергу ветеранів виробництва, таких як М. Й. Бандура, М. М. СІка, М. М. Левицька, М. М. Цебрик, О. М. Калька, А. І. Луць, Я. Й, Галевич, М. І. Радушевська. Тон на роботі задають молоді працівники Л. В. Лазор, Л.І. Лопушанська, та інші.

Переглядів: (3574)