Читальня «Просвіти» на старосамбірській Долішній Посаді була заснована 19 жовтня 1905 року. Згідно збережених документів статути цієї Просвіти передали до головного осередку у Львові 24 жовтня 1905 року. Першими членами товариства стали Михайло Торчинівський, Микола Зачко, Стефан Лесик, Юрій Лесик, Дмитро Торчинівський, Панько Лесик, Стефан Лесик, син Івана, Юрій Ровдич, Іван Зачко, Федір Зачко.
Товариство «Просвіта» розташовувалася на Долішній Посаді у будинку, де був магазин за радянських часів. Будівля сусідувала з хатами Дмитра Лесика – батька покійного лікаря Богдана Лесика, та Надії Скипакевич, вчительки. Зараз там стоїть мурований дім, а магазин діяв до 2000-х рр.
За протекторату отця Данила Лепкого, члена Старосамбірської філії «Просвіти», новозаснованому товариству окремо виділялася уся просвітянська література, що видавалася у Львові.
За п’ять років існування Долішньопосадської Просвіти число членів зі 125 зросло до 200, серед яких було 50 письменних та 150 неписьменних. Членський внесок становив 1 крону і 50 сотиків (або центів).
Зі звіту від 1 червня 1910 року стає відомою діяльність товариства. Головою був Дмитро Торчинівський, його заступником – Юрій Лесик, писарем – Микола Зачко, касиром – Михайло Торчинівський, бібліотекарем – Василь Ровдич. Заступниками відділу були Теодор Лесик, син Івана, та Григорій Луцик.
При читальні діяв хор на два голоси. Відомими його співаками були п. Суп та Микола Кутельмах. Усі члени читальні приймали участь в аматорських гуртках та виставах у Старосамбірській Філії. Крім цього, товариство вело торгівлю у спілковій крамниці, заробляючи таким чином на просвітянські потреби. Відомо, що в 1910 році у бібліотеці знаходилося 80 книжок. Найбільш популярними були на історичну тематику.
Сходини відбувались щонеділі та у святкові дні, де читали, співали, танцювали, грали шахи й доміно, одним словом, веселись. Місцевий священик Онуфрій Гадзевич проводив пізнавальні лекції на теми значення письма, молочарства, цементованих дахівок, ефективного ведення справ у крамниці.
1 жовтня 1914 року під час воєнних дій будинок Просвіти було знищено. До 1918 року будівля була частково відновлена.
У міжвоєнний час відбудована читальня нараховувала 98 членів. Головою був п. Андрій Торчинівський, заступником голови – Михайло Чуб, секретарем – Василь Фалат, скарбником – Дмитро Пинянський, бібліотекарем – Осип Лесик, господарем – Стефан Хар, членом відділу – Григорій Лесик, першим заступником – Василь Зачко, син Івана, другим заступником – Андрій Богачик, третім заступником – Семен Кацюбій. Поручником товариства при Старосамбірській філії був др. Іван Максимчук.
Згідно зі звітом за 1935 рік у дерев’яному будинку читальні знаходилася кооператива «Згода».
Товариство «Просвіта» перестало існувати з приходом Другої світової війни, хоча магазин діяв, як вже згадувалося, до кінця 1990-х.
Уривок з краєзнавчого дослідження «Стара Самбірляндія» автор Юліана Ярема, Старий Самбір.
При написанні матеріалу автором використано копії архівів читальні на Посаді Долішній, які передано краєзнавцем Олександром Глінкою від Романа Лесика, доктора фармацевтичних наук, професора кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, а також записано спогади Богдана Торчинівського, уродженця Долішньої Посади Старого Самбора.
© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2015.
Переглядів: (299)
Comments are closed.