Історія походження назви міста Старий Самбір

Поділитися у соціальних мережах:

Краєзнавче дослідження про походження історичної назви міста Старий Самбір.

Назва «Самбір» неодноразово привертала до себе увагу багатьох дослідників. Такий інтерес до неї пояснюється досить тривалим періодом її існування, а також розмаїтим ареалом та наявністю багатьох варіантів. На старослов’янській мові Самбір означає проїзна сторожова вежа. В радянські часи слово «Самбір» тлумачили як сам бір – один сосновий ліс.

На фото: панорама міста 1909.

Є ще багато інших цікавих гіпотез на цю тему, але конкретно, на жаль, уже ніхто не скаже, звідки ж узялось ім’я нашого містечка. Якщо враховувати фракійське походження давніх мешканців Карпат, то у сучасних романських мовах є дуже співзвучне слово з назвою нашого міста – sombrе: похмурий, темний. Можливо, в час заселення племенами гір воно найбільш відтворювало враження від даної місцини.

Оскільки ми торкнулися походження назви міста, то варто зазначити, що топонім Самбір виводили по-різному багато вчених, серед них:

  • «сам бір» – самі ліси – А. Добрянський, В. Будзиновський;
  • від племені сабірів – І. Ступницький;
  • від слова «собор» – А. Петрушевич, С. Стшетельська-Грінбергова;
  • як похідне від «сам беру» – А. Петрушевич;
  • від слів «сам» і «бор» у значенні бойовик, вояк – М. Хмєльовець;
  • від «samborz» – надбрамна вежа – А. Брікнер, Й. Костржевський, О. Мацюк, М. Рожко;
  • від «самбірки» – роду верби з червоним пруттям – М. Скорик, О. Стрижак;
  • від особової назви «Самбор» – С. Стшетельська-Грінбергова, К. Галас, В.Подолінський, А. Кучера, І. Милькович, П. Чучка, М. Худаш, М. Демчук;
  • від назви кам’янисто-піщаних осипищ – «самборів»;
  • з дослов’янських sam-bar – «злиття, стікання» – О. Трубачов;
  • від «съборъ» – зібрання, віче – В. Інкін.

До наведеного переліку слід додати, що видатний польський ономаст В.Макарський вважає назву давньоруською, яка походить від антропоніма (імені) Самбор. При цьому дослідник не вдався до з’ясування етимології імені.

І. Мицько вважає, що давній град “Самборь” означає “ворота з охороною”, маючи на увазі ворота в Карпати.

О. Мазур, який провів найновіше спеціальне дослідження, зробив спробу «примирити» різні гіпотези. По-перше, немає сумніву, що йдеться про старослов’янську відантропонімну назву, яка зустрічається часто і на території України, і в інших слов’янських народів. Отже, місто отримало назву від імені особи, популярної в усій Слов’янщині. Дослідник припускає, що в Прикарпатті його міг носити хтось із карпато-хорватських зверхників, на його честь і було назване місто. Зрештою, О. Мазур підтримав гіпотезу тих дослідників, які вважають, що етимологічно назва походить від давньослов’янського “столпъ” – оборонна вежа. Першу частину слова на початку імені, корінь “сам”, який є займенником, дослідник не витлумачує. Відтак, усе залежить від тлумачення “бор”, що і слід розуміти, як “вежа”.

vlcs_kadr-2021-09-03-21h57m45s181-Starosambirs-ki-visti-800x431 Історія походження назви міста Старий Самбір
1071 рік перша писемна згадка про місто Старий Самбір

Аналізуючи різні гіпотези походження назви нашого містечка, я схилялася до думки про старослов’янське відантропонімне коріння. Згодом я натрапила на один цікавий факт, описаний у монографії М. Кріля. Йдеться про перші поселення на території сучасної Старосамбірщини.

«З кінця V ст. Центральну Європу почали освоювати слов’янські племена. На їх загальний соціально-економічний стан, суспільний устрій вплинули безпосередні контакти з сусідами та оборона від численних кочівників. Особливо згубні наслідки для слов’янської людності мали безпосередні відносини з аварами. Це були залишки колись розбитого і до сьогодні невідомого етносу. Через жорстокі аварські утиски слов’яни в 623-624 рр. повстали, до них приєднався франкський купець Само зі своєю військовою дружиною. Як свідчить єдине джерело про ці події – «Хроніки світу» бургундського монаха Фредгара (написана близько 660 р.), слов’яни за надану допомогу обрали Само своїм вождем. За таких умов у першій половині VІІ ст. виник могутній союз племен, більшість у якому складав слов’янський етнос. Само правив протягом 35 років. Після 658 р. про нього та його володіння жодних письмових відомостей немає. Очевидно, це племінне об’єднання розпалося, оскільки аварська загроза минула, а самі авари розчинилися в слов’янському середовищі.

У VI-VII ст. українське Підгір’я заселили племена дулібів. Археологи виявили 25 їхніх поселень у вигляді укріплених городищ. Зокрема, одне з них розташовувалося в районі Старого Самбора».

Мене зачепило ім’я купця, його роки правління та географічне розташування нашого міста. Якщо співставити певні факти, то цілком вірогідно, що Само міг бути засновником Самбора.

Уявіть собі таку картину: Само став вождем слов’ян у 624 році, хоча за своєю натурою залишався купцем. Місто знаходиться на перетині важливих торговельних шляхів, відомих ще з часів Птолемея і згаданих у його праці «Посібник з географії». Він описував у 141 році шлях, котрий пізніше отримав назву «Руський путь». Щоб охороняти торговий тракт з Балкан через Карпати, щоб убезпечити безперервний видобуток солі (соляні копальні відомі ще з І ст. н.е.), Само міг побудувати якусь сторожову вежу, яка знаходилась, до речі, практично на кордоні його володінь. Назва її походила від імені вождя «Сам», а «бар» або «бор» могли означати як «перешкода» (з германських мов) чи «вежа» зі старослов’янської.

Само правив 35 років, тобто до 658 року. Якщо взяти до уваги гіпотезу про існування найпершої церкви в місті, то її будівництво припадає на 836 рік. Правдоподібно, що поселення навколо сторожової вежі за 200 років могло зрости до розміру села або невеличкого містечка фортифікаційного стилю, зберігши таким чином первісну назву свого укріпленого городища. Звичайно, моя гіпотеза потребує доказів, але, як на мене, супроводжується логікою. Фактично документальних даних про дату заснування і засновника нема. З офіційної згадки про місто відомий 1071 рік, коли Старий Самбір вже був досить розвинутим. Отже, зародження відбулося значно раніше. Місцезнаходження провокує на думку, що «Руський путь» не міг не контролюватися тисячу років (рахуємо з 141 р. від Птолемея до офіційної дати заснування міста) ніякою вартою, а це підтверджують археологічні розкопки, проведені у 1980-х рр. Отож, я припускаю, що засновником міг бути Само, від якого походить назва містечка і відповідно дата заснування коливається між 630 та 658 рр. Як доказ для гіпотези беру до уваги археологічний опис укріпленого городища VI ст.

Цікавою диковинкою є й те, що містечко протягом всього існування загубило власне літочислення та опис буття, але не втратило пам’ять про своє ім’я. У всіх документах інвентаризації та опису міст до кінця XV ст. Старий Самбір був просто Самбором, а сучасний Самбір – Погоничем. Хоча офіційно назва міста була єдиною та унікальною лише до 1390 року, адже відтоді місто отримало приставку «Старий», оскільки Погонич став називатися Новим Самбором. У XVI- XIX ст. містечко було відоме як Старе Місто. І лише у 1895 році тодішня влада добилася відновлення історичної назви нашого поселення.

Юліана Ярема, уривок з краєзнавчого дослідження “Стара Самбірляндія”

 Історія походження назви міста Старий Самбір© Електронна газета «Старосамбірські вісті», 2015. При повному, або частковому використанні в Інтернеті активне гіперпосилання на «Старосамбірські вісті» (http://starosambir.net.ua/) обов’язкове. При передруку в друкованих виданнях посилання на «Старосамбірські вісті» обов’язкове.

Переглядів: (3477)

Author: Juliana Jarema

Юліана Ярема, автор краєзнавчого дослідження "Стара Самбірляндія", екскурсовод

Comments are closed.